Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

«Я скоротив твої витрати на місяць!» — сказав чоловік, сидячи без роботи в моїй квартирі

Частина 7 з 8

— Мамо, годі битися. Я ж доросла людина, я голова сім’ї.

— Голова сім’ї… — Свекруха зупинилася, важко дихаючи. Берет з’їхав їй на одне вухо, і вона стала схожа на хвацького пірата, що йде на абордаж. — Голова сім’ї працює, голова сім’ї в дім несе, а не з дому тягне. Ти три місяці в дівки на шиї сидиш. Вона оре з ранку до ночі, а ти, трутню, її ж харчі мені продаєш. Та як тебе земля носить?

Вона кинула торби на підлогу. Усередині щось глухо дзенькнуло.

— Вивертай кишені, — скомандувала Галина Леонідівна тоном, що не допускав заперечень.

— Мамо…

— Кишені вивертай, я сказала. Швидко!

Роман похнюпився, поліз у кишені домашніх штанів і витяг звідти акуратно складену пачку купюр. Галина Леонідівна вихопила гроші й перерахувала.

— Вісім тисяч. Де ще дві?

Ірина мовчки сходила на кухню, взяла зі столу дві купюри по тисячі й простягла свекрусі.

— Оце він мені на манікюр відщедрився — решту з харчів.

Галина Леонідівна забрала гроші, зім’яла їх у кулаці й так глянула на сина, що навіть фікус поряд із ним, здавалося, почав скидати листя від сорому.

— Отже, так. — Свекруха повернулася до Ірини. Її тон миттю змінився — тепер вона говорила діловито й зібрано. — Ірочко, продукти я привезла назад. Он, у торбах. Поклади в холодильник, поки не зіпсувалися. Вибач, один сир я вже встигла надрізати. Не втрималася.

— Нічого страшного, Галино Леонідівно, — щиро всміхнулася Ірина. — Залиште сир собі. Це вам за моральну шкоду.

— Дякую, доню. А тепер слухай мене уважно. — Свекруха знову обпекла Романа поглядом. — Канікули твої закінчилися, ігри скінчилися. Директором він хоче стати. Тьху. Та тобі тільки мітлу й можна довірити. І ту зламаєш.

— Мамо, ринок праці зараз нестабільний. Мені потрібні гарантії, — занив Роман, потираючи забите плече.

— Гарантії в тебе будуть у понеділок о восьмій ранку, — відрізала Галина Леонідівна. — Мій сусід, Дядько Юра, тримає склад автозапчастин у промзоні. Йому потрібен комірник-комплектувальник. Зарплата — п’ятдесят тисяч. Робота фізична, мізки не потрібні. Якраз твій профіль — комірник.

Роман витріщив очі, ніби йому запропонували чистити каналізацію зубною щіткою.

— Та в мене вища освіта. Я менеджер-аналітик. Я не тягатиму коробки з фільтрами. Це принизливо.

— Принизливо — це в дружини їжу красти й матері продавати, — гаркнула свекруха. — У понеділок о 7:30 я зайду по тебе. Не стоятимеш одягнений у коридорі — прийду з поліцейським і напишу заяву про шахрайство. Зрозумів мене?…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЖенщинаНімеччина

Молодец мама прочистила мозги бездарному бессовестному сыночку а жене я бы посоветовала такого мужичка в три шеи из дому на кой ляд он ей нужен

Усі обговорення

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики