— Мамо, годі битися. Я ж доросла людина, я голова сім’ї.
— Голова сім’ї… — Свекруха зупинилася, важко дихаючи. Берет з’їхав їй на одне вухо, і вона стала схожа на хвацького пірата, що йде на абордаж. — Голова сім’ї працює, голова сім’ї в дім несе, а не з дому тягне. Ти три місяці в дівки на шиї сидиш. Вона оре з ранку до ночі, а ти, трутню, її ж харчі мені продаєш. Та як тебе земля носить?
Вона кинула торби на підлогу. Усередині щось глухо дзенькнуло.
— Вивертай кишені, — скомандувала Галина Леонідівна тоном, що не допускав заперечень.
— Мамо…
— Кишені вивертай, я сказала. Швидко!
Роман похнюпився, поліз у кишені домашніх штанів і витяг звідти акуратно складену пачку купюр. Галина Леонідівна вихопила гроші й перерахувала.
— Вісім тисяч. Де ще дві?
Ірина мовчки сходила на кухню, взяла зі столу дві купюри по тисячі й простягла свекрусі.
— Оце він мені на манікюр відщедрився — решту з харчів.
Галина Леонідівна забрала гроші, зім’яла їх у кулаці й так глянула на сина, що навіть фікус поряд із ним, здавалося, почав скидати листя від сорому.
— Отже, так. — Свекруха повернулася до Ірини. Її тон миттю змінився — тепер вона говорила діловито й зібрано. — Ірочко, продукти я привезла назад. Он, у торбах. Поклади в холодильник, поки не зіпсувалися. Вибач, один сир я вже встигла надрізати. Не втрималася.
— Нічого страшного, Галино Леонідівно, — щиро всміхнулася Ірина. — Залиште сир собі. Це вам за моральну шкоду.
— Дякую, доню. А тепер слухай мене уважно. — Свекруха знову обпекла Романа поглядом. — Канікули твої закінчилися, ігри скінчилися. Директором він хоче стати. Тьху. Та тобі тільки мітлу й можна довірити. І ту зламаєш.
— Мамо, ринок праці зараз нестабільний. Мені потрібні гарантії, — занив Роман, потираючи забите плече.
— Гарантії в тебе будуть у понеділок о восьмій ранку, — відрізала Галина Леонідівна. — Мій сусід, Дядько Юра, тримає склад автозапчастин у промзоні. Йому потрібен комірник-комплектувальник. Зарплата — п’ятдесят тисяч. Робота фізична, мізки не потрібні. Якраз твій профіль — комірник.
Роман витріщив очі, ніби йому запропонували чистити каналізацію зубною щіткою.
— Та в мене вища освіта. Я менеджер-аналітик. Я не тягатиму коробки з фільтрами. Це принизливо.


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Молодец мама прочистила мозги бездарному бессовестному сыночку а жене я бы посоветовала такого мужичка в три шеи из дому на кой ляд он ей нужен