Катя вже сиділа в кріслі. «Ну що, Катрусю, час їхати?» — з усмішкою сказав він. А очі все одно лишалися холодними.
Катя постаралася цього не помічати, м’яко всміхнулася у відповідь, кивнула. Але тепер вона думала, як же їй забрати жучок. На щастя, нагода трапилася.
Коли вони вже вийшли до передпокою, Богдан згадав, що забув телефон у вітальні. А Катя тим часом запустила руку в кишеню його пальта, яке ще висіло на вішаку. Жучок був на місці.
То була маленька кулька, якої Богдан так і не помітив. Вони тепло попрощалися, обговорили подальші дії. Завтра Катя отримує паспорт, усі потрібні документи для виїзду.
Богдан післязавтра летить до курортного міста, а вона — за три дні, акурат за два дні до Нового року. Усе вони встигнуть. «Ти завтра сама зможеш забрати всі документи?» — запитав Богдан.
«А то мені по роботі багато питань треба вирішити. Кінець року, розумієш, багато всього накопичилося». «Та без проблем». Вона знизала плечима.
«Ні, ти така сумна. Щось не так?» Він уважно подивився на неї. «Ні, просто хвилююся.
Усе це так незвично». «Люба, це приємне хвилювання. Попереду на нас чекає справжня казка».
Він м’яко пригорнув її до себе й ніжно поцілував у скроню. Вони нарешті попрощалися, а коли Катя зайшла до кімнати, там на неї чекав сюрприз. Точніше, незнайомий їй хлопець…👉Продовження, натисніть на кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
