Катя подумала й узяла пристрій. Адже й справді, її щось бентежило в поведінці Богдана. Ні, вона йому все одно вірила, але перевірити коханого не завадило.
Наступного вечора Богдан забрав її з роботи й довіз до гуртожитку. Він був пожвавлений, усе говорив про майбутню поїздку, їхнє весілля. Катя мовчала.
— Кохана, ти чого така сумна? Чи ти передумала виходити за мене заміж? — жартома запитав він. — Ні, любий, не передумала. Втомилася, — усміхнулася вона.
— Просто голова розболілася. — Так, зараз приїдеш до себе, вип’єш ліки й ляжеш спати. Мені потрібна здорова дружина, — промовив він.
Біля гуртожитку Богдан зупинився, поцілував дівчину. Вона пригорнулася до нього, непомітно поклавши жучок у кишеню його пальта. Так, їй усе це дуже не подобалося.
Але треба було розвіяти всі сумніви, та й щоб Олеся від неї відчепилася. Минуло три дні. Увесь цей час Катя складала іспити й заліки, як і планувала, достроково.
Богдан їй тільки телефонував, вони домовилися не зустрічатися, щоб ніщо не відволікало дівчину від навчання. Катя намагалася не думати про жучок. Їй уже було якось соромно за те, що вона дозволила собі засумніватися в коханому.
Він же був таким щирим із нею в телефонних розмовах, цікавився її справами, дбав. Питав, чи поїла, навіть доставку кілька разів їй замовляв. Олеся бачила переживання подруги, але мовчала.
Боялася ляпнути щось, що могло лише зіпсувати задуманий план. А за три дні Богдан нарешті приїхав по Катю й запропонував усе ж побувати в нього в квартирі. — Ти ж дуже скоро станеш моєю дружиною, і це неправильно, що ти ще навіть не бачила наше сімейне гніздечко, — пояснив він і додав:
— Люба, повір, я тримаю себе в руках. У нас усе буде тільки після весілля.
Катя усміхнулася у відповідь.
Згадала про жучок, насупилася. — Люба, ти чого? — помітив зміну в її настрої Богдан. — Завтра ще один іспит, — відповіла вона.
Так, це було правдою. Але хіба іспит турбував Катю? Їй було соромно, що вона підозрює коханого в чомусь недоброму й навіть піддалася на вмовляння Олесі. От Олесі взагалі яке діло до її стосунків із Богданом.
— Ми тільки пару годинок у мене побудемо. Подивимося каталоги. Там весільні вбрання й усе таке.
— Ти вибереш, що хочеш. А коли приїдеш, то перед реєстрацією тобою займуться візажисти й стилісти. Я вже все оплатив.
— Та й ресторан оплатив. Там будуть музиканти, і тільки ми. Я тобі покажу, який там інтер’єр.
— Закачаєшся. Тільки все це в мене в ноутбуці. Поїхали.
— Поїхали, — згодно кивнула вона. І невдовзі вони були в його квартирі. Так, це був справжній палац.
Таких апартаментів Катя ніколи не бачила. Євроремонт, шкіряні меблі, вітражні вікна, камін. Уся найсучасніша техніка.
Катя була в захваті. Це все скоро буде її. Так, це точно.
Адже Богдан так на неї дивиться. Так може дивитися тільки чоловік, який кохає. Вони дивилися ті самі каталоги.
Катя просто губилася від того, що це все для неї. І зовсім уже забула про колишні сумніви. Несподівано дзенькнув її телефон, що лежав на спинці дивана.
Богдан першим узяв його, машинально глянув на екран. Там було одне повідомлення від Олесі: «Не забула?»
«Подруга твоя хвилюється». Богдан примружив очі. «Про що ти не повинна забути?» «Про іспит нагадує», — відповіла Катя.
Не могла ж вона сказати правду коханому, що ще недавно сумнівалася в ньому. Богдан кивнув у відповідь, сказавши, що за пів години відвезе її. І тут у нього задзвонив телефон.
Він побачив номер. Його обличчя вмить посерйознішало. «Люба, ти побудь тут, у мене важлива розмова», — якось різко промовив він, підвівся з дивана й вийшов із кімнати, щільно зачинивши двері.
Катя не збиралася підслуховувати. Ні. Вона просто встала, щоб підійти до картини на стіні й краще її роздивитися.
І тут вона почула фразу: «Усе йде за планом. Нехай замовник не хвилюється. Пташка майже в клітці.
Ні, не вилетить». Дивна була фраза. Катя замислилася.
Знову згадала слова Олесі. Про жучок не забула. І все ж варто перевірити пристрій.
Може, вона й справді ідеалізує Богдана. Він зайшов. Очі холодні, навіть трохи злі…👉Продовження, натисніть на кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
