Марія поклала слухавку. Кредитори були реальними — банк видав гроші за документами. Але після арешту Ільїна й Галкіна схема шахрайства стала очевидною. Борг не зник миттєво, але тепер у неї з’явився реальний шанс оскаржити його в суді.
Ільїна заарештували в його кабінеті. Галкін утік, його оголосили в розшук, але за десять днів знайшли в підвалі власного гаража. Серцева недостатність на тлі травми. Тіло видало його.
Квартира була порожня. Марія зняла темно-зелене покривало з ліжка й відвезла його до хімчистки. Стіни були пофарбовані в нейтральний сірий колір. Жодних фотографій Віктора. Жодних слідів його перебування. Вісім років життя були стерті, як неправильний пароль.
За місяць зателефонували з лікарні. Лікар Ткаченко, сутулий чоловік із вічним недосипом в очах, говорив тихо.
— Стан Віктора Миколайовича погіршився. Ниркова недостатність, сепсис. Ми зробили все, що могли. Апарат ШВЛ більше не справляється. Мої співчуття.
Марія поїхала до лікарні. Той самий коридор, викладений жовтуватою плиткою. Відбиті кути. Пшш-клац. Пшш-клац.
Віктор лежав нерухомо. Обличчя ще більше осунулося, ставши схожим на череп, обтягнутий воском. Синець на руці зійшов, залишивши бруднувато-жовтий слід.
Вона постояла біля ліжка п’ять хвилин. Ткаченко стояв біля вікна, відвернувшись.
Марія підійшла до узголів’я. Поклала руку на його лоб. Шкіра була холодна й липка. Об’єкт М. підлягає утилізації після завершення угоди.
— Прощавай, Дмитре Євгеновичу Соколов, — тихо промовила вона. Зв’язки більше не стягувало. Голос був рівний і твердий.
Вона вийшла з палати. Звук апарата ШВЛ за її спиною стих, змінившись монотонним писком, який потім перейшов у безперервний гул. Ткаченко підійшов до ліжка, натягнув простирадло на обличчя Віктора…
