Життя без прикрасО дев’ятій п’ятнадцять її викликали до молодого помічника прокурора. Кабінет пах шкірою й новими теками. Помічник, чоловік із гладко виголеним обличчям, дивився на неї з бридливістю.
Марія не стала розповідати історію свого життя. Вона дістала з-під одягу, де весь цей час ховала її, темно-синю шкіряну теку. Блискавка скреготнула в тиші кабінету.
Вона поклала на стіл закордонний паспорт на ім’я Соколова з фотографією Віктора. Слідом ліг файл із медичним висновком про знищення відбитків пальців. І, нарешті, вона поклала флешку. Ту саму, з уже відкритими тепер файлом і аудіозаписом.
— На цій флешці є скан договору купівлі-продажу землі на ім’я Соколова Д.Є. і аудіозапис розмови Ільїна й Галкіна, — сказала вона. — Гроші на купівлю взяті через фіктивну позику під заставу моєї квартири. Нотаріус Ільїн В.А. засвідчив підроблений підпис. Слідчий Галкін А.М. у частці. Він забрав оригінали документів на землю з машини після ДТП. Чотири години тому він намагався вбити мене в закинутому цеху заводу ЗБК. На моїй куртці — його кров.
Помічник прокурора перестав дивитися на неї з бридливістю. Він повільно взяв паспорт Соколова. Відкрив.
— Де документи на землю зараз? — спитав він.
— У Ільїна або в Галкіна. Я не знаю. Але на флешці є підтвердження їхньої змови.
Вона вийшла з прокуратури тільки надвечір. У неї взяли свідчення, одяг на експертизу, дали казенний пуховик.
Система почала обертатися. Важко, зі скрипом, але почала. Їй не допомагали зі співчуття. Галкін та Ільїн порушили баланс. Вони стали токсичними активами. Прокуратурі треба було закривати показники.
Адвокат Савельєв зателефонував за три тижні. Його голос більше не був рівним. Він тремтів.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.