Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Він пустив промоклу незнайомку переночувати, але вранці після її попередження довелося перевіряти не лише каву

Частина 2 з 6

Коли перед нею поставили суп, Оксана подивилася на Костянтина.

— У газетах пишуть про ваше здоров’я, але ви маєте набагато гірший вигляд, ніж можна зрозуміти з цих статей.

Він усміхнувся. За останні місяці десятки людей запевняли його, що він має чудовий вигляд, лікування неодмінно подіє й попереду ще чимало щасливих років. А незнайома жінка, яка й сама ледве трималася на ногах, не стала його втішати. Вона сказала те, що побачила.

Давно Костянтин не відчував такого: від нього, здається, нічого не хотіли. Можна було розмовляти, не чекаючи на прохання.

— Як сталося, що ви опинилися на вулиці?

Оксана відповіла не відразу. Мовчання затяглося, перш ніж вона заговорила про колишнє життя.

— Кілька років тому я працювала медсестрою в приватній клініці. У мене була сім’я: чоловік, який мене кохав, маленька донька. Звичайне життя, нічого особливого… Потім чоловік загинув в аварії. А донька захворіла, у неї була тяжка інфекція. Я почала витрачати заощадження на лікування. Усе, що вдалося відкласти, пішло на неї, нічого не лишилося. Щоб бути з дитиною, доводилося часто брати лікарняні. Через ці лікарняні я зрештою втратила роботу. Спочатку витратила всі заощадження, потім утратила місце в клініці, а доньку так і не вдалося врятувати. Коли вона померла, я залишилася геть сама. Грошей більше не було, житла теж. І далі боротися, намагатися якось вибратися з усього цього в мене вже не вистачало сил. Так я й опинилася на вулиці.

Костянтин не перебивав. Оксана розповіла й про останні місяці: доводилося влаштовуватися де вдасться, іноді знаходилося місце в притулку, іноді ніч заставала зовсім без нічлігу. Бувало, вона до ранку сиділа на вокзалі. Слухаючи її, він уперше так ясно зрозумів, як легко людина може втратити все, з чого складалося її життя.

Того ж вечора Степан Юрійович отримав розпорядження приготувати гостьову кімнату. Костянтин хотів, щоб Оксана пожила в будинку хоча б кілька днів, поки не відновить сили.

Вона довго дякувала йому. Потім у її очах з’явився дивний вираз: ніби вона збиралася додати ще щось, але передумала. Коли Оксану провели нагору, Костянтин відчув спокій, якого не знав уже кілька місяців.

Уранці в особняку встали раніше, ніж зазвичай. Близько восьмої Костянтин прийшов до їдальні: нічний відпочинок трохи поліпшив його самопочуття. Особистий кухар приготував свіжу каву, на столі поруч стояла тарілка з фруктами…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики