Життя без прикрасСтілець для старенької поставили посеред кабінету. Навпроти з аркушем вмостилася інспекторка. Галина Борисівна опустила погляд, стиснула пальці на колінах.
— Галино Борисівно, ви мене чуєте? — голосно, виразно запитала інспекторка.
Відповіді не було.
— Назвіться, Галино Борисівно.
Вона немов скам’яніла: плечі піднялися, підборіддя притиснулося до грудей. Навіть очей не підвела. Я дивилася, як дрібно тремтить її рука.
— Мамо, це я, — неголосно покликав Микола. — Скажи їм, де тобі хочеться жити.
Інспекторка, так і не дочекавшись відповіді, зітхнула, зробила позначку й звернулася до нього:
— А де ви самі були ці три роки?
— Працював далеко.
— За всі ці три роки так жодного разу й не приїхали?
— Жодного разу.
Марина сумно кивнула — наче співчувала братові. Інспекторка записала й цю відповідь. Микола повернувся до мене:
— Ірино, заспівай. Будь ласка.
Тут, перед ними. Я встала, відчуваючи, як червонію до коріння волосся. Співачки з мене не було, голосу теж; співала я лише дітям перед сном.
— Відпусти мене, річко…
Вийшло хрипко й ледь чутно, голос обірвався. Довелося почати знову. Я подужала перший рядок, за ним другий. Галина Борисівна й далі дивилася в підлогу. Ні руху, ні звуку. До вогника я доспівала сама.
Чулося лише цокання годинника. Потім Марина засміялася — не голосно, але всі почули.
— То ось як вона у вас співає. Ну-ну.
Я опустилася на стілець. Пашіли й вуха, й обличчя; хотілося провалитися крізь фарбовану підлогу. Поруч писала інспекторка, і мені було видно великий рядок на її аркуші: «Контакту недоступна».
Микола не відводив погляду від матері. Таким його обличчя я ще не бачила.
Інспекторка підвелася.
— Опитування закінчено.
Ми вивели стареньку в коридор. Марина підійшла, поправила на ній хустку, розправила під підборіддям вузол і заговорила з інспекторкою так, що чула вся черга:
— Самі бачите її стан. Домагатимуся інтернату за медичними показаннями. Залишилося отримати один папір.
— Який саме?
Марина лише всміхнулася й подивилася на мене. Що за папір їй знадобився, я не зрозуміла.
Приблизно на півдорозі до селища Микола несподівано з’їхав на узбіччя. Вимкнув двигун і залишився сидіти, поклавши руки на кермо. Мати поруч із ним теж дивилася просто перед собою. Ми простояли близько трьох хвилин серед мокрого поля. Потім двигун знову запрацював. До дому ми їхали мовчки.
Галина Борисівна лягла обличчям до стіни. Олена прийшла, заспівала, але старенька навіть не повернулася. До кінця дня від неї не почули ні звуку.
Серед ночі мене розбудив холод. Із другого ліжка, біля стіни, я побачила відкинуту ковдру на порожньому ліжку Галини Борисівни. Протяг ішов крізь відчинені двері — у сіни й далі на ґанок.
— Миколо!
Я схопилася, він босоніж вискочив із кухні. Надворі йшов мокрий сніг, хвіртка була розчахнута. Стареньку знайшли за хвилину, на іншому боці провулка.
Біля сараю вона вчепилася в одвірок і штовхала набряклі від вогкості двері. Поверх нічної сорочки вдягла Миколину аляску, знявши її з цвяха в сінях. Ні слова не промовляла — тільки тихо просилася всередину.
Микола смикнув двері, відчинив і освітив сарай телефоном. Промінь вихопив порожній ящик, ліжко без матраца, світлий слід там, де стояв обігрівач. Усередині було холодно.
Галина Борисівна пройшла до ліжка, сіла просто на дошки, поклала долоні на коліна.
— Відпусти мене, річко…
Вона заспівала без Олени, сама. І голос звучав міцніше, ніж у неї вдома. Микола завмер у дверях, і далі світячи телефоном.
— У службі опіки, у тому кабінеті, її все гнітить, — сказав він мені, не обертаючись. — А тут їй тепло було.
— Вона й співала тут усю зиму голосніше, ніж будь-де.
Ми дочекалися кінця пісні. Тоді він підхопив матір і поніс назад. Вона дозволила себе забрати, поклавши голову йому на плече.
На восьмий день, ближче до полудня, я побачила з кухні червону машину й узяла телефон. Микола надворі колов дрова, а Олена в Галини Борисівни на ліжку сортувала за кольорами ґудзики, розкладаючи їх поверх ковдри.
Марина переступила поріг без стуку, з текою під пахвою. Микола ввійшов слідом.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
человек не один под присмотром
трудно объяснить и сложную старость,и отношения с близкими людьми