Життя без прикрасУдруге все ледь не обірвалося після втрати роботи. Фірму накрила криза, і Віктор опинився на вулиці. З його честолюбством це був крах. Він почав пити — тихо, по-інтелігентному, без тяжких запоїв. Проте вечорами перед телевізором, захмелівши, ставав дедалі злішим, дедалі уїдливішим.
— Ну що, янголе-охоронцю, знову йдеш світ рятувати? — запитував він, поки Настя збиралася на підробіток. — А до чоловіка діла немає? Його врятувати не хочеш?
— Вітю, будь ласка, припини. Це тимчасово. Знайдеш іншу роботу. Ти ж у мене найкращий.
— Який найкращий? Невдаха я. І дружина така сама: за три копійки горбатиться у своїй смердючій лікарні.
Того вечора Настя спробувала забрати в нього пляшку. Віктор уперше замахнувся на неї. Не вдарив — лише підняв руку.
Вона нічого не сказала. Одягла Артема, зібрала сумку й пішла до Каті.
— Розлучаюся. Усе, більше між нами нічого немає.
І знову втрутилася Раїса Аркадіївна. Вона знайшла невістку на зміні, в ординаторській, сіла навпроти й заплакала.
— Настуню, дитинко, не губи його.
— Мамо, він на мене замахнувся, — тихо, безживно промовила Настя.
— Знаю. Він розповів. Переді мною навколішки стояв. — Свекруха плакала. — Його ж не навчили бути слабким. Батько торочив: чоловік не плаче, чоловік має перемагати. А Вітя програв. От і вдарив найріднішу, бо вона сильна, а він слабкий. Гадаю, йому страшно, що ти вважаєш його нікчемою.
— Я більше не можу.
— Можеш, Насте. Від смерті врятувала, врятуй тепер від нього самого. Востаннє прошу.
Настя повернулася. Віктор чекав на кухні, тверезий. Навколішки не ставав — сидів, стиснувши голову долонями.
— Насте, янголе мій, пробач. Ніколи більше. Обіцяю.
На її подив, він дотримав слова, знайшов іншу роботу. Життя ввійшло у звичну колію й плинуло так до дивної нічної аварії три місяці тому.
Насилу відігнавши спогади, Настя вирушила до лікарні. Попри всю тяжкість праці, це залишалося чи не єдиним місцем, де їй було відносно спокійно.
— Отже, крейдою накреслила? — перепитала Катерина, відсуваючи чашку вистиглої кави.
Під час короткої перерви вони сиділи в лікарняному буфеті. Катя, процедурна медсестра й Настина найкраща подруга, слухала її розповідь.
— Її стерто, Катю. Я точно бачила, — прошепотіла Настя. — Здається, я божеволію. Як це розуміти?
— Схоже, Віктор зовсім не такий уже й хворий, — жорстко відповіла подруга, яка завжди дивилася на речі тверезо. — Панікувати не треба. Потрібні докази.
— І як їх здобути? Запитаю його, звідки на візку глина? Відповість, що сама забруднила. Або Артем.
— А якщо встановити приховану камеру?
— Камеру? Тобто за власним чоловіком стежити?
— Насте, годі вдавати янгола в плоті. Повернися на землю. У мене вдома стара камера лежить. Купувала, коли із сусідами за паркування сварилася, хотіла машину знімати, та так і не знадобилася. Зображення не найкраще, але нам вистачить. Візьмеш?
Сумніви душили Настю, та все ж рішучість переважила. Увечері вона сказала, що їй потрібно зайнятися документами в спальні. На книжковій полиці, між томами Великої медичної енциклопедії, сховала маленьку вебкамеру. Під’єднала до старого ноутбука в кутку, налаштувала ввімкнення запису на рух. Пальці тремтіли, немов вона сама скоювала злочин.
Наступна нічна зміна стала випробуванням. «Що зараз відбувається в спальні?» — думала Настя, не в змозі відволіктися. Кожні п’ять хвилин здригалася — ніби спостерігали не за Віктором, а за нею.
Уранці вона ледве дочекалася, коли Артем піде до школи. Віктор захотів поснідати в ліжку.
— Насте, вигляд у тебе жахливий, — байдуже зауважив він, приймаючи тацю. — Зовсім себе не бережеш.
Руки, яким нібито бракувало сили втримати ложку, міцно обхопили чашку.
— Я стараюся, — відповіла Настя, намагаючись нічим себе не виказати.
Чоловік задрімав після сніданку, й Анастасія кинулася до ноутбука. Вона відкрила теку із записами; пульс бився біля самого горла. Перемотала. На позначці 2:17 зображення ожило. Віктор, який доти лежав спиною до камери, легко сів. Вона вчепилася в край столу, стримуючи крик.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.