Життя без прикрасІнакше прийняла її тільки Раїса Аркадіївна. Тиха, добра, змучена витівками чоловіка, з невиплаканим смутком в очах, вона одразу полюбила дівчину. Пізніше, коли вони вдвох мили на кухні посуд, свекруха заговорила пошепки:
— Настуню, пропускай його слова повз вуха. Стьопа все втратив, тепер на весь світ сердиться. А ти хороша, Вітю врятувала. Йому б тебе на руках носити.
Вони одружилися проти волі Степана Федоровича, але казковим сімейне життя не стало. Після коледжу Віктор швидко вирішив: медицина йому не підходить. Ангели-охоронці в білих халатах, вважав він, великих грошей не отримують. Батькових зв’язків, що залишилися, вистачило, щоб влаштуватися менеджером у велику фірму, і справа пішла. Привабливий, наполегливий аж до нахабства, переконливий, він здавався природженим бізнесменом. Настя влаштувалася на роботу в міську лікарню, у терапію.
Притиратися одне до одного довелося болісно. Його практичність стикалася з її ідеалізмом, потяг до блиску — з повсякденною рутиною. Варто було Вікторові обійняти дружину, яка повернулася зі зміни, як він кривився:
— Насте, ну чим від тебе знову тхне? Лікарнею, хлоркою.
— Роботою, Вітю, — втомлено відповідала вона й тягнулася до нього.
— Тьху… — Він обережно відсторонювався. — Хочу, щоб від моєї дружини парфумами пахло. Грошей я достатньо заробляю. Навіщо тобі ця богадільня? Прийшла б до мене в офіс.
— Піти з лікарні? Вітю, як ти це уявляєш? — Настя не вірила, що він серйозно цього хоче. — Там моє життя. Я людям потрібна.
З народженням Теми стало важче. Вагітність далася важко, пологи були болісними. Віктор саме отримав підвищення й увесь час проводив на зустрічах; із пологового Настю забирала Раїса Аркадіївна. Удома почалися ночі без сну, кольки, пелюшки, дитячий плач. Звиклого до зручностей і тиші чоловіка все дратувало.
— Насте, вгамуй його! — кричав він зі спальні, ховаючись під подушку. — Я не висипаюся! Завтра надважлива презентація!
— А я, по-твоєму, виспалася? — зривалася вона, заколисуючи дитину о третій ночі. — Я теж людина. Потримай його хоч трохи, дай мені в душ сходити!
— Гроші в дім приносити — моє завдання, — обривав Віктор. — А твоє — тил мені забезпечити. І тишу.
Коли Артемові виповнилося два, вони вперше посварилися так, що мало не розлучилися. Віктор отримав велику премію й за вечерею з переможним виглядом відкоркував пляшку вина.
— Вирішено: на два тижні їдемо до моря. Маю право, заслужив!
— До моря? На два тижні? — Настя саме перераховувала дрібняки в гаманці, прикидаючи, чи дотягнуть до зарплати. — Ми за пральну машину кредит іще не віддали. Темі на зиму чобітки купувати треба.
— Мислення в тебе жебрацьке! — спалахнув він. — Тільки й чую: кредит, чобітки. Я працюю, можу я відпочити? Набридли сірі дні, каструлі, ліки, цей вічний запах! Хочу сонця!
— А я — чобіт для нашого сина! — крикнула вона, й образа ринула сльозами. — Ти про самого себе думаєш. Увесь у батька!
— Мене з ним не порівнюй! — Кулак Віктора гупнув по столу. — Я хоча б сім’ю утримую! З мене досить. Іду.
Зібравши дорожню сумку, він подався до батьків. Настя всю ніч плакала, притискаючи до себе сина.
Наступного дня прийшла Раїса Аркадіївна. Спухла від сліз Настя зі згаслим поглядом намагалася нагодувати Артема. Свекруха поставила на стіл каструльку гарячого бульйону.
— Настуню, дурний він у мене, — тихо сказала вона. — Егоїст, як батько. Але любить тебе, як уміє. І кається, повір.
— Сказав, що я мислю, як злидарка, — схлипнула Настя.
— Ти мислиш, як мати й дружина, — твердо відповіла Раїса Аркадіївна, витираючи з полиці пил. — На тобі сім’я тримається. Послухай стару дурепу, що все життя прожила з хвальком. Погрітися на сонечку приємно, тільки дитині теплі чобітки потрібніші. Самими курортами сімейного раю не збудуєш.
Вона знову пішла до Віктора. Про що мати говорила із сином, Настя так і не дізналася. Увечері він повернувся, мовчки повісив куртку й підійшов до дружини, яка стояла до нього спиною біля плити. Обійняв ззаду, зарився носом у волосся.
— Пробач мені, — прошепотів Вітенько їй у маківку. — Відпустка скасовується. Темі чобітки купимо, тобі — нову куртку.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.