Але він іще не розумів, наскільки небезпечним для неї може виявитися сам документ, який вона поклала перед ним. До середини іспиту кабінет змінився. Ніхто не вимовив ані слова, але звична шкільна тиша зникла.
Тепер учні не просто розв’язували свої завдання. Вони прислухалися до кожного руху біля останньої парти, де Микола Бондаренко й далі працював над синьою текою. Його олівець рухався повільно, потім пришвидшувався, іноді завмирав на кілька секунд.
Що довше він писав, то помітнішим ставало занепокоєння Оксани Петрівни. Вона кілька разів підводилася, підходила до вікна, поверталася до столу й перегортала журнал, хоча оцінки в ньому не змінювалися. Віка Левченко вже майже закінчила звичайний варіант.
Вона могла б здати роботу першою, але не підводилася. Їй здавалося, що якщо вона вийде, в кабінеті станеться щось важливе без неї. Сусідка тихо торкнулася її ліктя й очима вказала на Миколу.
Віка ледь помітно кивнула. Обидві розуміли, що вчителька дала йому інше завдання навмисне, однак розуміння ще не означало готовності втрутитися. Мельник виставляла підсумкові оцінки, писала характеристики й могла одним зауваженням позбавити учня рекомендації.
Саме так усередині школи народжувалося мовчання. Не з байдужості, а зі звичного розрахунку. Краще перечекати, не вирізнятися, не ставати наступним.
За дверима з’явився Петро Михайлович Ткаченко. Він не зайшов, а зупинився в коридорі біля чергового столу. Кілька хвилин тому він побачив на парті Миколи університетський діагностичний матеріал, який не міг бути частиною шкільної програми.
Ткаченко багато років викладав фізику й знав, наскільки небезпечно робити висновки без доказів. Тому спершу він зателефонував Людмилі Андріївні Шевченко, керівниці математичного об’єднання. Та не відповіла.
Тоді він надіслав коротке повідомлення: «У кабінеті 214 проводять підсумкову. Одному учневі видали невідомий університетський варіант. Приїжджайте якнайшвидше». Після цього Ткаченко попрямував до вчительської й відкрив теку із затвердженими екзаменаційними матеріалами. У ній лежав стандартний білий варіант.
Жодної синьої роботи в переліку не було. Тим часом Микола перейшов до восьмого завдання. Треба було скласти рівняння площини через три точки…
