Плечі Тараса опустилися, а поважність зникла з обличчя без сліду. Він переводив погляд із матері на дружину, не наважуючись одразу заговорити при гостях. Ще кілька хвилин тому він насолоджувався загальною увагою, а тепер кожен погляд здавався йому неприємним і надто промовистим. Картка, якою він так упевнено розпоряджався, раптом перетворилася на звичайний шматок пластику.
— Марин, з карткою щось сталося, — нарешті пробурмотів він. — Термінал видає помилку. За замовлення треба заплатити.
Марина відкусила шматочок хліба, не виявивши ані найменшого хвилювання. Але перш ніж вона встигла відповісти, телефон Тараса пронизливо дзенькнув.
Він квапливо дістав його, прочитав повідомлення й помітно зблід. Банк сповіщав, що додаткову картку тимчасово заблоковано власником основного рахунку.
Тарас непорушно дивився на екран, то відкриваючи, то закриваючи рота й нагадуючи рибу, яку щойно витягли з води. Зміст короткого рядка доходив до нього повільно, але невблаганно.
Майже водночас пискнув старенький телефон Валентини Сергіївни, що лежав біля серветниці. Вона насторожилася, надягла окуляри на ланцюжку й піднесла апарат ближче до обличчя.
Банківське сповіщення повідомляло, що очікуваний регулярний переказ у розмірі п’ятнадцяти тисяч скасовано відправником. Ім’я Марини було зазначене просто в тексті повідомлення.
Свекруха важко опустилася на стілець і ледь не схибила повз сидіння. Лише тепер вона зрозуміла, звідки насправді щомісяця надходили гроші на лікування й масаж. Надбавка до пенсії, яку Валентина Сергіївна всі ці два роки вважала виявом таємної синівської турботи, зникла одним дотиком до екрана…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
