Марина не підвищила голосу й не спробувала довести присутнім очевидне. Вона поклала виделку поруч із тарілкою, випросталася й усміхнулася свекрусі так м’яко, ніби почула люб’язність. Потім опустила руку в кишеню й дістала телефон.
Телефон розблокувався за відбитком пальця. Ніхто не звернув уваги, як Марина зайшла в банківський застосунок: гості старанно розглядали свої тарілки, а Валентина Сергіївна вже накладала рибу синові.
У розділі додаткових карток Марина вибрала ту, що була в Тараса, і торкнулася кнопки блокування. Після цього перейшла до регулярних платежів, знайшла рядок «вітаміни й масаж» і вимкнула щомісячний переказ. Для двох рішень, до яких вона йшла значно довше, знадобилося менше хвилини…
Телефон повернувся до кишені. Марина взяла житній хліб, намастила його тонким шаром масла й спокійно взялася їсти. Напруження за столом потроху слабшало; одна з гостей уже збиралася заговорити про погоду.
Але розмову про погоду перебив невдоволений бас із передпокою:
— Господине, ви замовлення оплачувати збираєтеся? Ви сказали, що зараз повернетеся. Я стою з терміналом, а в машині ще три доставки холонуть.
Валентина Сергіївна здригнулася. Переможний вираз злетів із її обличчя. Вона сплеснула руками й ледь не зачепила сільничку.
— Зовсім закрутилася з вами, дівчата! — защебетала вона, намагаючись приховати збентеження за показною безтурботністю. — Тарасику, розрахуйся з молодим чоловіком. І додай йому чайових за очікування, щоб не сердився.
Тарас неквапливо підвівся, поправив сорочку на животі й вийняв із кишені картку дружини. До передпокою він попрямував важливою ходою людини, для якої подібні витрати нічого не важать.
— Уже йду, не квап, — поблажливо кинув він кур’єрові. — Показуй, куди прикладати. Яка там сума?
У вітальні знову стихли голоси. Подругам кортіло дізнатися ціну ефектного частування, тож усі прислухалися до того, що відбувалося за дверима.
Термінал коротко пискнув. Кілька секунд нічого не відбувалося, а потім пролунав різкий подвійний сигнал.
— Платіж відхилено, — повідомив кур’єр.
— Як це відхилено? — У голосі Тараса вперше з’явилася тривога. — Спробуй ще раз. Мабуть, твій апарат завис.
Пролунав новий писк, ще одна затягнута пауза й той самий подвійний сигнал.
— Знову відмова. Написано, що операція неможлива. Давайте іншу картку або готівку. З вас двадцять тисяч вісімсот.
Після цих слів тиша стала такою виразною, що з кухні долинув рівний стукіт крапель об мийку. До вітальні повернувся вже не самовпевнений «начальник», а розгублений чоловік із марною карткою в руці…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
