Життя без прикрасРозмови обірвалися. Валентина Сергіївна випросталася й подивилася на невістку з холодною зверхністю.
— Осетра куплено не за твої гроші, Мариночко. Візьми картоплю, вона стоїть поруч у мисці: домашня, ситна. А дорога риба призначена тим, хто її заробив. Тарасик цілий місяць працював без відпочинку, ночами не спав, усю фірму на собі тягнув. Йому й слід дати найкращий шматок.
Ніна Андріївна квапливо опустила очі. Зоя Петрівна завмерла з прочиненим ротом. Ці жінки звикли обмінюватися колючими зауваженнями, але навіть для них публічне приниження невістки виявилося надто грубим.
Марина повільно подивилася на чоловіка. У Тараса ще була можливість зупинити матір, перепросити або бодай незграбним жартом згладити те, що сталося. Натомість він голосно розсміявся, відкинувся на стільці й із задоволеним виглядом підтримав її насмішку. Зараз йому особливо подобалося виглядати господарем життя перед материнськими подругами.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.