— Тобі неймовірно пощастило, Мариночко, — зітхнула Ніна Андріївна, наколюючи на виделку шматочок буженини. — Такому чоловікові потрібен повноцінний відпочинок удома. А ти все вовтузишся зі своїми розрахунками. Жінці належить берегти сімейне вогнище, а не цілими днями натискати кнопки на калькуляторі.
— Якось даю собі раду, — стримано відповіла Марина.
Валентина Сергіївна метнула в її бік невдоволений погляд. Будь-яке слово невістки порушувало зручну картину, у якій Марина мала мовчки подавати страви, забезпечувати побут і захоплюватися Тарасом. Марина помітила цей погляд, але лише відпила води. За столом ніхто не спитав про її роботу, квартиру чи про те, чиїм коштом влаштовано обід. Ролі тут розподілили заздалегідь: Тараса належало хвалити, а Марина мала забезпечувати загальний комфорт.
За столом ставало дедалі гучніше. Жінки встигли обговорити розсаду, комунальні платежі й невістку Зої Петрівни, яка, на думку свекрухи, мала неймовірну зухвалість просити чоловіка мити після вечері посуд. Нарешті в передпокої продзвенів дверний дзвінок.
— Гаряче доставили! — Валентина Сергіївна урочисто підвелася. — Тарасику, сиди, я сама все принесу.
Вона поспішила до дверей. Із коридору долинули шелест фольги, скрип великої термосумки й важке дихання кур’єра.
— Молодий чоловіче, я зараз перекладу рибу на своє блюдо й одразу повернуся, — солодко пообіцяла свекруха. — А ви поки підготуйте термінал.
За хвилину Валентина Сергіївна повільно впливла до вітальні з величезним овальним блюдом. Повітря наповнилося запахом запеченої риби, часнику, лимона й свіжої зелені. На овочах лежав рум’яний осетер, вкритий тонкою сіточкою соусу й прикрашений скибочками помідорів.
Гості дружно ахнули. Зоя Петрівна навіть випустила з пальців серветку.
— Оце так розмах, Валю! Умієш здивувати.
Свекруха поставила частування посеред столу й тріумфально оглянула подруг. Тарас самовдоволено поправив комірець, ніби саме йому призначався їхній захват. Марина відчула, що зголодніла, поки слухала розмови про неіснуючі придбання. Вона взяла виделку й потягнулася до блюда, маючи намір покласти собі трохи риби.
Тієї ж миті усмішка Валентини Сергіївни зникла. Вона обома руками вхопила край блюда й різко пересунула його до протилежного кінця столу, ближче до сина. Виделка Марини завмерла в повітрі…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
