Свекруха почала виносити продукти з ювілею Марини, але з гостьової спальні вийшли

З неймовірною швидкістю, більшою за ту, з якою вона пакувала продукти, свекруха почала витрушувати вміст сумок назад на кухонний стіл. Буженина, зім’ятий шматок сиру, ковбаси, риба, маслини. Усе це летіло купою на чисту скатертину.

— Ось усе повертаю на базу, — бурмотіла вона, уникаючи дивитися синові в очі. Банку з червоною ікрою вона обережно двома пальцями поставила на самісінький край столу. — Ну, нічого не пропало, усе перевірено.

Кіт Барсик, який сидів на підвіконні, схвально нявкнув. На його думку, дурна жінка нарешті почала ділитися здобиччю. Оксана Дмитрівна підхопила свої спорожнілі баули, притиснула їх до грудей, мов щит, і почала боком просуватися до виходу.

— Мариночко, золота моя, з днем народження! — пропищала вона вже біля самих дверей. — Щастя, здоров’я, я побігла. У мене розсада сохне. Мені ще все поливати. Лечу на автобус.

Вона кулею вилетіла з кухні, мало не збивши Віктора з ніг, промчала коридором і через п’ять секунд грюкнула хвірткою надвір. На кухні на секунду запала тиша, яку порушували лише свист чайника, що закипав, і чавкання Дружка, який таки дістався до шматка сиру з пліснявою, що його впустила Оксана Дмитрівна.

Микола не витримав першим. Він пирхнув, прикрив рота рукою, а тоді вибухнув розкотистим, заразливим реготом. Роман підтримав його гучним басом, згинаючись навпіл. Тимофій сміявся так, що в нього на очах виступили сльози. Він ляскав себе по могутніх стегнах й іржав, мов кінь. Віктор перевів подих, оглянув розгардіяш на столі, подивився на спокійну, усміхнену Марину й теж не зміг стримати усмішки. Він підійшов до дружини, обійняв її та простягнув розкішні троянди.

— Пробач, Маринусю. Я чесно не знав, що вона такий рейд утне. З ювілеєм тебе, рідна. А це, — він витягнув оксамитову коробочку з ланцюжком, — подарунок, по який я їздив.

Марина прийняла квіти, поцілувала чоловіка в щоку й змахнула з буженини пару волосків собачої шерсті.

— Чудовий подарунок. І шоу зранку вийшло непогане. Ну що, бійці? — Вона повернулася до поліцейських. — Досить іржати. Беріть столи, несіть у сад. Свято починається.