Життя без прикрасУже без Віктора Федір знову заговорив про Ірину:
— Усе життя я був упевнений, що знаю власну доньку. Вважав її найкращою, думав: уже вона ніколи не змусить мене хвилюватися. Адже щоранку телефонувала. Не забувала запитати, чи прийняв я пігулки. Я звик до цих дзвінків, до її турботи…
— Тату…
— І що тепер переді мною? У шухляді лежать фотографії, на них поруч із нею чоловік, якого я ніколи не знав. А в листі вона прощається з нами. Де я помилився, доню? Коли вона встигла піти від нас?
— Ти тут ні до чого. Ти дав їй усе, що міг. Вона лицемірила, ось у чому річ. І завжди була такою.
— Не кажи цього, доню. Усе-таки вона тобі сестра.
— Але я кажу правду, тату. Вона ще дитиною знала, якими словами тебе потішити, як усміхнутися, щоб ти бачив у ній ангела. І ти вірив кожному її слову. А я ж теж була тут. Увесь цей час залишалася поруч із тобою й чекала, що колись ти помітиш і мене. Хоч трохи уваги мені приділиш. Але ти був такий засліплений любов’ю до Ірини, що більше нікого не бачив. Їй діставалося все, тату. Вона все забирала собі, поки я стояла поруч і чекала.
— Люба, я й не знав, що ти так це переживала.
— Не хочу тебе образити. Хочу, щоб ти знав: я не підведу. Для мене немає нічого дорожчого за сім’ю. Ірина не оцінила того, що їй дісталося, зате я зумію. Подбаю і про тебе, і про дім. Ти не залишишся сам, тату, обіцяю.
— А що сказати Софії? Прокинеться, почне питати про маму. Як восьмирічній дівчинці пояснити, що мати пішла?
— Я поговорю з нею. Не зараз, пізніше. Вона мене любить, довіряє мені. Залиш це мені, я все владнаю.
— Їй мати потрібна.
— Я стану їй за матір. Моєї любові й турботи вона не втратить. Завжди, тату.
— Дякую, доню. Без тебе я б і не знав, що робити…
Згодом Наталія вже хвалила Віктора:
— Добре зіграв. Я ледь сама тобі не повірила.
— Ти теж молодець, сестричко. А листи — краще не придумаєш.
— Я заздалегідь усе підготувала.
— Хто той тип на фотографіях? Тут уже і я мало не повірив.
— Її університетський друг. Якось вони зустрілися випити кави. На наше щастя, я тоді їх сфотографувала.
— А знімок, який твоя сестра показала мені біля річки, я назвав підробкою.
— Усе вийшло як треба. Ірина тепер лиходійка, ти — нещасний чоловік, якого покинули, а я…
— А ти ким стала?
— Єдиною татовою донькою. Хорошою, вірною, тією, що його не покинула. Вікторе, уперше! Її тінь затуляла мене все моє життя. Красуня, добра, усіма люблена — це вона. А я завжди була іншою. Тепер усе її стане моїм: донька, дім, місце в сім’ї. І її чоловік.
— Батько сказав, усе успадкує Софія. А Софія буде з нами. Отже, й усе його майно опиниться в нас.
— Сестричко, куди це ти зібралася така вбрана? — запитав Андрій. — Та ще й так рано! Зазвичай тебе не добудишся.
— Налякав! Ти вже повернувся? Невже рибу продав?
— Усю. Тільки ти від запитання не ухиляйся. Куди йдеш?
— Роботу шукати йду. Тепер задоволений? Подруги запропонували вкласти гроші у спільну справу, зайнятися продажем одягу. Ми вирішили спробувати, а сьогодні збираємося шукати приміщення. Треба ж десь торгувати, от і підемо підбирати відповідне місце.
— Ти працювати зібралася? Стривай, отже, вчорашні гроші — від подруг?
— Так, ці гроші ми з подругами зібрали разом. Я тобі вчора нічого не сказала, бо ти завжди починаєш сваритися. Не хотіла знову вислуховувати твої докори, от і промовчала про нашу справу.
— Отже, ти справді зібралася працювати? Поліно, сестричко, як же я радий це чути! Слава богу, нарешті! Давно пора було взятися за розум, і ось ти сама вирішила зайнятися справою.
— От бачиш, я теж дорослішаю. А ти не вірив.
— Сестричко, моя віра в тебе нікуди не зникала. І зараз пишаюся тобою, справді. Ти зумієш налагодити цю торгівлю, у тебе все вийде. Я впевнений, що на цій справі ти заробиш ті гроші, про які стільки мріяла.
— Вийде, я знаю. Сьогодні мій день.
— Піду навідаю нашу гостю. Вона скаржилася, що вночі її мучив сильний головний біль.
— Нагодуй її сніданком. І нікуди не відпускай, вона ще слабка.
— Гаразд. Щасти тобі!
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.