Життя без прикрас— Тримай чашечку!
— Зовсім скоро в тебе з’явиться інша мама.
Софія попросила торта й продовжила чаювання.
— Дякую! — сказала Наталія. — Тільки ложечку не забирай.
Удома в Андрія незнайомка все ще не приходила до тями.
— Прокидайтеся. Тут вам нічого не загрожує, ніхто вас не зачепить. Ну ж бо…
Вона опритомніла, але слова про безпеку її не заспокоїли.
— Хто ви? Навіщо я тут? Що це за місце? Не підходьте! Ідіть від мене!
— Не бійтеся. Я Андрій, рибалка. Побачив вас у річці, витяг і приніс до себе. Оце й усе.
— У річці? У якій іще річці? Я нічого такого не знаю…
— Коли я вас знайшов, ви майже не дихали.
— Голова зараз вибухне! Намагаюся згадати — і нічого. Зовсім нічого!
— Дайте руку, зіпріться на мене. Краще сядьте. Ось так, спокійно. Як вас звати? Де ваш дім? Я міг би сповістити когось із рідних.
— Я навіть імені свого не знаю. Не розумію, що сталося. Нічого не залишилося в пам’яті.
— Ви ж головою сильно вдарилися, ще й води наковталися. Тому все й переплуталося. Зараз вам передусім відпочити треба.
— А якщо пам’ять не повернеться? Якщо ніхто не знає, де мене шукати?
— Повернеться, обов’язково. Не все одразу, потроху. Тільки не бійтеся мене. Пам’яттю матері присягаюся: я вас не скривджу. Допомогти хочу. Зачекайте… Візьміть чай, я заварив, щоб ви заспокоїлися. Пийте, не соромтеся.
— Мені страшно. Навіть себе не пам’ятати… Будь ласка, допоможіть. Тільки не йдіть, не залишайте мене тут саму.
— Не залишу. Даю вам слово: у моєму домі про вас подбають. А ви поки полежіть. Я приготую їжу, вам сили потрібні.
Поліна все ще думала про гроші.
— Цілий місяць рибою торгуй — і стільки не вторгуєш. Тільки братові скажи, він до ранку не вгамується: «Брудні гроші! Віддай назад!» У нього завжди так: бідні, зате чесні. Е ні, це моє. І знати йому нічого не треба.
— Поліно, ти нарешті повернулася! Рибу принесла? Хочу нашу гостю нагодувати, — зустрів її Андрій. — Чого ти така? Що ховаєш?
— Та папірці якісь. На дорозі валялися, я й підняла.
— Покажи свої папірці… Це ж гроші! Де ти їх узяла?
— Кажу тобі, знайшла. Хтось викинув, а я підібрала. Що тут пояснювати?
— Такої суми не викидають. Я тебе змалку знаю, не май мене за дурня.
— Знайшла я, отже, мої. Решта тебе не стосується.
— Ще й як стосується. Вранці я з річки ледь живу жінку витягнув, а тепер у тебе раптом стільки грошей. Я хочу знати, звідки вони.
— Та до чого тут вона? Жодних привидів тут немає, годі їх вишукувати.
— То поясни мені все, і я перестану питати.
— Я більше не буду бідною — ось що тобі треба знати! А грошей ні тобі, ні комусь іншому не віддам. Рибу свою забирай.
— Поліно, стій! Розмову не закінчено!
Але сестра вже побачила врятовану.
— Господи, жива! А я думала, до цього часу вже заклякне.
— Помовч! Людина щойно до тями прийшла. Хоч трохи поваги!
— Ну то нехай пояснить, хто вона й навіщо в річку потрапила. Ім’я ж у неї є?
— Вона нічого не пам’ятає. Ні імені, ні дому, взагалі нічого про себе.
— Та як же це?
— Від удару головою. Хіба я можу її тепер виставити? Я подумав: може, завтра відведемо її до поліції? У них напевно є відомості про зниклих. Може, її вже шукають.
— Ні! Не треба цього робити. Сам подумай: вона навіть не знає, що з нею сталося.
— І що з цього випливає?
— Ти впевнений, що її шукають, аби допомогти? А раптом за нею женуться? Раптом їй хтось зла бажає?
— Мабуть, я краще піду, — втрутилася незнайомка. — Не хочу вас обтяжувати.
— Куди ж вам іти без пам’яті? — заперечила Поліна. — Залишайтеся, поки не одужаєте. Ми з Андрієм за вами доглянемо.
— Що з тобою сталося, сестричко? На березі ти зовсім інше казала.
— Тоді я розгубилася. Думаєш, у мене серця немає? Тепер дивлюся на неї — така безпорадна… Не можу я так.
— Дякую вам. За все, що робите. Колись я обов’язково зумію вам віддячити.
— Ще встигнете, — відповіла Поліна. — Зараз я вам чистий одяг знайду. Перевдягнетеся, зручніше буде.
— Дякую.
— Відпочивайте поки.
— Навіщо ти обірвав розмову? — спитала Наталія у Віктора, який повернувся. — Я разів двадцять тобі телефонувала! Уже вирішила, що з тобою в дорозі біда сталася.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.