Життя без прикрас— Синку, — сказав Павло, — якщо тобі захочеться щось дізнатися — запитуй. Що завгодно. Про що тривожишся, у чому сумніваєшся, чого боїшся. Я тобі відповім.
Хлопчик не повернув голови.
— Чому ти не витягнув мене?
Павла наче вдарили кулаком у живіт.
— Що ти сказав?
— Тоді, з катера. Буря почалася, а ти мене не врятував. Чому?
Павло заплющив очі. Він стільки разів намагався поховати той день, стерти його з пам’яті, але тепер усе повернулося з колишньою силою: катер, що гойдався, дощ, який бив, наче каміння, крики серед загальної метушні. Він тримав Костю, пробирався з ним до рятувальних жилетів. Потім величезна хвиля обрушилася на борт, і світ перекинувся. Виринувши, Павло виявив, що стискати йому більше нічого: маленька рука зникла з його долоні.
— Я робив усе, що міг, — вимовив він голосом, що зривався. — Нас розкидало хвилею. Я годинами плавав, шукав тебе. Мене вже рятувальники з води забрали, коли підійшли їхні катери. Потім я ще тижнями виходив із пошуковими командами й пірнав. День у день, до вечора. Поки сил зовсім не залишилося.
Костя так само дивився у вікно.
— То ти перестав шукати?
— Ні. Пошуки припинили поліція, водолази. Усі вирішили, що шукати більше немає сенсу. А я не міг зупинитися. Детективів наймав, винагороду обіцяв. Якщо з’являлася хоч чутка, хоч найменша зачіпка — перевіряв. Годинник знайшовся, і я поїхав. Сам, не знаючи, що на мене чекає. Ніхто ж не обіцяв, що я тебе знайду.
Вони знову замовкли. Машина здригалася на нерівній ґрунтовці. Через деякий час Костя заговорив:
— А Тітка Сонце розповідала, скільки в тебе грошей. Казала: якби ти справді захотів мене знайти — давно б знайшов.
— Вона тебе викрала, Костю, — Павло намагався говорити рівно. — Так, витягла з моря. А потім почала ховати. Волосся тобі фарбувала, возила туди, де вас важко відшукати. Про мене брехала, про маму. Усе робила, щоб ми не зустрілися.
— Навіщо?
— Їй потрібна була дитина. Своєї вона мати не могла, от і забрала тебе в мене.
Лише тепер хлопчик відвернувся від вікна.
— Але злою вона не була. Мене годувала, займалася зі мною, усякого вчила. Коли я від жахіть прокидався, сиділа поруч і колискові співала.
— Розумію, що вона стала тобі близькою. Ненавидіти її я тебе не прошу. Але ти маєш розуміти: забирати чужу дитину не можна. Те, що вона зробила з нами, було страшенно неправильно.
— Та розумію я. Украла, від тебе відвезла. Увесь час обманювала. — Костя замовк; сльози знову виступили в нього на очах. — Тільки ж і любила теж. Хай неправильно, хай у неї все якось не так виходило. А тепер її немає, і я за нею сумую. Злюся на неї й сумую. І мені легше від того, що ти приїхав. Я сам не розумію, як це все може бути водночас, тату.
Павло поклав долоню йому на плече.
— Тобі лише десять. Ти пережив те, з чим і дорослі не впоралися б. Не вимагай від себе одразу в усьому розібратися. Я поруч буду, скільки знадобиться. Не квапитиму й відчувати щось теж не змушуватиму. Зараз у тебе все впереміш, а потім, може, якийсь час узагалі нічого не відчуватимеш. Так буває, синку.
Притулившись головою до шибки, Костя заговорив про дім:
— Він мені снився. І кімната моя, й іграшки. Прокинуся іноді й не пам’ятаю, що я не там. Здається, зараз піду вниз, на сніданок, а ти вже сидиш. Потім згадував, де я… І так боляче ставало.
— Тепер спускатимешся, а я там. Не уві сні. Щоранку, Костю. Усе життя.
Відповіді не було. Хлопчик лише повільно посунув руку, знайшов батькову долоню й переплів свої пальці з його пальцями. Далі додому вони їхали мовчки, тримаючись одне за одного.
За ґрунтовкою почався асфальт, потім машина виїхала на трасу. Сонце сідало за обрій, залишаючи в небі червоні й помаранчеві смуги. Тарас був надто схвильований для розмов. Поглядаючи в дзеркало, він бачив на задньому сидінні двох: обоє дивилися назовні й не рознімали рук.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Була щасливою.