Життя без прикрасОбличчя чоловіка, що вмить втратило лиск, спотворене відточеною злобою, опинилося за кілька сантиметрів від її очей.
— Ти що, зовсім тупа? — видихнув він, обдавши її запахом м’ятної пасти. — Скільки разів я просив перевіряти сорочки? Скільки?
— Пробач, — тільки й змогла вичавити вона.
Очі миттєво наповнилися їдкою, пекучою вологою. Він розтиснув пальці так само різко, як і схопив. Оксана похитнулася, ловлячи рівновагу.
Погляд Богдана ковзнув по столу й зачепився за горнятко.
— І кава холодна, як завжди. — Його рука метнулася до чашки.
Перш ніж Оксана встигла відсахнутися, щільний струмінь ударив їй у груди. Рідина зовсім не була холодною. Щойно зварена кава миттєво просочила тонку бавовняну футболку, впиваючись у ніжну шкіру тисячами розпечених голок.
Оксана стиснула щелепи так, що в роті з’явився металевий присмак крові, аби тільки не випустити назовні крик. Богдан, навіть не змінившись на обличчі, розвернувся й пішов до спальні. За п’ять хвилин він з’явився в коридорі вже у свіжій сорочці, недбало підхопив із тумбочки гаманець і зв’язку ключів.
— Щоб до вечора все було ідеально, — кинув він у простір, не озираючись. — І не забудь почистити килим у вітальні, учора помітив пляму.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.