Життя без прикрасДо ділянки під’їхали майже в темряві. За будинком, що притулився до пагорба, стояв сарай. На схід тягнулися пшеничні рядки, зникаючи в сутінках. Олександр зупинився біля ґанку, зліз із воза й зняв Олену з лави.
Опинившись на землі, вона завмерла перед будинком із кухлем у руках. Такий вираз він бачив у худоби, яку вперше випустили на чуже пасовище. Не зовсім переляк. Радше застигла обережність живої істоти, яка ще перевіряє, чи можна довіритися землі під ногами.
Дар’я зіскочила без допомоги й одразу взяла Олену за руку.
— Покажіть, що там у вас усередині.
Олександр провів їх будинком. У двох кімнатах знайшлися піч, стіл і два стільці, полиця з консервами; вікно виходило на захід. У задній стояло ліжко із солом’яним матрацом і стьобаною ковдрою. Мати шила її вже хворою, поки ще могла втримати голку. Цього ранку Олександр виправ ковдру, вивісив на мотузку: нехай пахне повітрям, а не оселею, у якій надто довго тримали вікна зачиненими.
— А де ж ви спите? — запитала Дар’я.
Він показав на лаву біля печі.
— Вам же довжини не вистачить.
— З жовтня на ній сплю.
— Чому?
— На ліжку мати лежала. Померла вона — і ліжко мені стало ні до чого.
Перевівши погляд із ліжка на Олександра, Дар’я промовчала. Відвела Олену до задньої кімнати, поставила мішок на підлогу. Відгорнула ковдру й допомогла молодшій видертися на матрац. Зняла спершу один черевичок, потім другий, поставила їх рівно, поряд.
Олена лягла на подушку, вмостила кухоль на животі й заплющила очі. Поки Дар’я підтягувала ковдру, щоб укрити їй ноги, дівчинка вже заснула.
— Тепер можна квасолі, — оголосила Дар’я, повернувшись до столу в передній кімнаті.
Олександр розігрів їжу й поставив перед нею тарілку. Сам сів на другий стілець. Вона їла маленькими шматочками, охайно, не розтуляючи рота й жодного разу не глянувши на нього. Він мовчки дивився. Коли тарілка спорожніла, Дар’я провела тильним боком долоні по губах.
— Дякую.
— Будь ласка.
— Решта влаштуються, — сказала вона. — Андрій сильний. Ольга готувати вміє. Михайлові мало чого треба. Анна кому завгодно сподобається. Тільки за Федора я боюся.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Очень трогательный и тёплый рассказ, не все в нашей жизни измеряется деньгами...