Життя без прикрасСуддя пішов ухвалювати рішення. У коридорі Галина сиділа на лаві; неподалік ходив Юрій, зрідка поглядаючи на годинник.
— Залишається чекати, — сказала старенька. — Гіршого заняття не вигадаєш.
Коли їх знову покликали до зали, суд оголосив: кримінальну справу направляють на новий розгляд. Оксана почула рішення, але полегшення не було.
— Тобто виправдання ще немає? — запитала вона в Юрія в коридорі.
— Поки немає. Тепер суд заново вивчить справу, вже разом із новими матеріалами.
Галина взяла її під руку.
— Чого зупинилася?
— Я уявляла, що все буде інакше.
— Хотіла отримати все одразу?
— Так.
— Нетерпляча ти.
Біля виходу Оксана несподівано помітила сестру. Людмила дивилася просто на неї, а Вадим, який стояв поруч із нею біля сходів, удавав, ніби заклопотаний телефоном.
— Задоволена? — запитала Людмила.
Вадим прибрав телефон.
— Не квапся святкувати. Поки нічого не доведено.
— Навіщо ж ви тоді обоє приїхали?
Він промовчав.
— Оксано, припини, — втрутилася Людмила. — Ще можна обійтися без війни.
— Ви почали її, мене не спитавши.
Юрій підійшов до Оксани.
— Оксано Степанівно, час іти.
Вона пройшла повз них, не озираючись. Вадимові вперше не вдалося керувати розмовою, а Людмила не змогла заздалегідь заготувати відповідь, яка влаштувала б сестру. Уже на вулиці Оксана всміхнулася — вперше за довгий час.
До нового розгляду взялися не одразу. Та, сидячи тепер біля Юрія, Оксана вже не почувалася так, ніби результат визначено наперед.
Максим Савчук підтвердив, звідки взялася резервна копія. Він зберіг дані, помітивши дивні зміни на сервері: боявся залишитися крайнім. Потім Степан визнав, що раніше збрехав про особисті вказівки Оксани.
— Від кого походила ця версія? — запитав Юрій.
— Від Вадима Романовича Мельника. Людмила Степанівна повідомила дати, назвала контрагентів і пояснила, які свідчення давати.
— Після ухвалення вироку ви отримали гроші?
— Отримав. Переказали через пов’язану організацію.
Василь Лісовський пояснив, як насправді погоджували договори, і підтвердив відмінності між первісними файлами та паперами, поданими під час першого розслідування.
Найважче Оксані далися дні перед остаточним рішенням. На новому розгляді прокурор визнав: уся надана сукупність доказів не підтверджує її вини. Документи й свідчення, на яких раніше трималося обвинувачення, більше не давали достовірних підстав вважати її винною.
Коли суддя почав читати вирок, фрази перестали складатися для Оксани в щось осмислене. Вона розрізняла своє прізвище, згадки про статті, перелік доказів. Потім до неї дійшли слова про те, що її виправдовують через непричетність до вчинення злочину й визнають за нею право на реабілітацію.
— Вас виправдали, — тихо промовив Юрій.
Лише після його слів вона змогла встати.
Галина чекала біля вікна в коридорі. Побачивши Оксану, що підійшла, запитала:
— Ну?
— Виправдали.
Кілька секунд старенька мовчала.
— Правда?
Оксана розсміялася крізь сльози.
— Галино Іванівно, це не картопля. Так. Виправдали.
Галина обійняла її.
— Як же добре.
— Тільки Аліна не побачить, — прошепотіла Оксана.
— Ігорчик теж. А ми залишилися. Нам і жити.
Петро Гончар стояв біля виходу, не заважаючи їм договорити. Оксана сама підійшла до нього.
— Дякую вам.
— За що дякуєте?
— За те, що вислухали.
— Самим лише цим виправдання не доб’єшся.
— Без цього й решти не було б.
Він кивнув на Галину.
— Тоді дякуйте їй.
— Пізно. Вона вже впевнена, що головна юристка району.
— І правильно впевнена, — сказала старенька, підійшовши.
Додому вони дісталися ввечері. Оксана затрималася біля хвіртки: кілька місяців тому вона ввійшла сюди з чинним вироком, сподіваючись сховатися від людей. Тепер цього вироку не було.
Після обіду наступного дня приїхав Юрій.
— З відпочинком доведеться закінчувати.
— Я лише один день встигла побути виправданою.
— На перший час вистачить. Право на реабілітацію у вас є, але ні компанії, ні заміського будинку виправдання саме собою не повертає. Знадобляться окремі корпоративні та цивільні процедури.
— Знову починати спочатку?
— Починаємо ми вже з іншої позиції.
— А будинок вони продали?
— Не встигли.
Оксана подивилася на нього.
— Що завадило?
— В окремому кримінальному провадженні на майно наклали обмеження. Подробиць розповідати не буду.
— Це проти Вадима?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.