Життя без прикрас— Нічого, виберемося, — сказала сусідка, простеживши за її поглядом. — Люди й не з таким давали раду.
Перші тижні потім майже не згадувалися. Уночі Маша плакала, в Ірини боліли груди, а вранці вона засинала біля плити, не встигнувши сісти. Давати раду виявилося важко.
У гаманці ще недавно лежала тисяча з лишком. Залишилося сімсот, потім чотириста. Ще до каси Ірина вже знала, скільки доведеться віддати: підраховувала покупки подумки, брала крупу на вагу, вибирала найдешевше молоко. По вчорашній хліб зі знижкою ходила до пекарні біля ринку.
На третій день після виписки з фабрики приїхала Лара. З гаража вона привезла синій візочок із потертою ручкою — у ньому встигли вирости обидва її сини, — а разом із ним два великі пакети одягу.
— Тільки відмовлятися не надумай, — оголосила вона ще з порога. — Куди мені все це складати? Чоловік третього не хоче. Можна сказати, ти мене від смітника врятувала.
Серед чистих ношених речей знайшовся навіть зимовий комбінезон на виріст. Ірина перебирала одяг і плакала. Лара старанно не помічала її сліз.
Через тиждень після виписки Ірина вирушила до соціальної служби. Довга хустка стала саморобним слінгом: у ньому вона несла Машу. Приймала її жінка середніх літ з акуратно вкладеним волоссям. Слухаючи, та час від часу обприскувала пишну папороть на краю столу.
— Виплату у зв’язку з вагітністю та пологами перераховано повністю, — сказала працівниця, перевіривши відомості в комп’ютері. — Гроші пішли за реквізитами із заяви на порталі. З нашого боку все виконано.
— Заяву надсилала не я. Того дня я була в лікарні. Подивіться, ось виписка. І талон із поліції.
Жінка вивчила талон і якийсь час нічого не говорила.
— Розумію вас. Але краще відразу поясню, на що розраховувати. Одну суму ми перерахували, видати її повторно зараз не можна: вийде подвійна виплата. Подайте заяву, що грошей не отримали. Ми надішлемо запит до банку й з’ясуємо, кому належить картка. Коли поліція підтвердить шахрайство, служба вимагатиме повернення від одержувача. Повернуться гроші чи буде рішення суду — зробимо перерахунок і виплатимо вам. Тільки чекати доведеться місяці. Буває, і пів року.
— А жити мені ці місяці за що?
Працівниця помовчала, потім поставила пульверизатор на стіл.
— Давайте займемося тим, що доступне вже сьогодні, — заговорила вона інакше. — Після народження дитини вам належать одноразова виплата й щомісячна допомога з догляду. Зараз разом усе оформимо. Вкажемо вашу картку, у вашому банку. Паспорт принесли? Свідоцтво про народження є?
— Є.
— Подамо ще заяву на допомогу для сімей із невеликим доходом. Перевірять, чи відповідаєте ви умовам. Приблизно через місяць мають надійти перші гроші. Не мільйони, але на щось вистачить.
Майже годину Ірина провела за цим столом. Маша встигла прокинутися, покректати й знову задрімати. Коли вони йшли, працівниця гукнула Ірину:
— І щомісяця дивіться в особистому кабінеті, які у вас зазначено реквізити. Добре?
— Добре.
Грошей довелося чекати п’ять тижнів, і сума виявилася меншою, ніж очікувала. Ірина внесла плату за житло й електрику, купила Маші пачку підгузків. Решту розтягнула до наступної виплати.
Наприкінці вересня в особистий кабінет на порталі надійшло судове рішення. За заявою мікрофінансової компанії суддя стягував із Шульги Ірини Григорівни борг, відсотки й судові витрати. Ірина читала його ввечері, заколисуючи доньку, а дочитавши, відразу постукала сусідці в стіну.
— Не лякайся, — сказала Валентина Микитівна, надягаючи окуляри. — Ми ж розбирали, що буде. Що тепер треба зробити, пам’ятаєш?
— Заперечення подати. Протягом десяти днів.
— Так, десяти. Відлічуй від отримання. Раз сьогодні отримала, завтра й напишемо, відкладати нічого. Рішення скасують. Потім, якщо захочуть, нехай звертаються з позовом. Хоча тепер, із твоїми талонами з поліції та листами з описом, я б на їхньому місці подумала, перш ніж потикатися.
Для заперечення вистачило половини аркуша. До суду Ірина віднесла його сама, з Машею в слінгу. Другий примірник секретарка повернула зі штампом і датою прийняття. Через тиждень Ірина отримала ухвалу про скасування рішення.
Поділіться враженням від історії
3Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Очень трогательный до слёз рассказ, связь поколений, память, человеческая доброта! Спасибо!
Как много гадости в людях, а хорошего - все меньше
Спасибо.