Життя без прикрас«Рідна моя, дівчинко», — видавив із себе приголомшений солдат. «Клянуся, тепер я стану вашою кам'яною стіною і ніколи не покину». Вона підняла на нього величезні очі, що блищали від невиплаканих сліз, не в силах вимовити ні звуку, а потім перевела погляд на кроху, що сопів. Чоловік без слів зчитав її тривогу і ніжно погладив малого по м'якому волоссю...
«Вас не покину», — ледь чутно пообіцяв він. Почувши ці слова, жінка впала йому на груди, здригаючись у спазмах очисного плачу. Всі відведені командиром дні відпустки офіцер провів у клопотах про нову сім'ю.
Він підлатав дах, що протікав, через військові зв'язки організував путівку в санаторій для Наталії та закупив гори продуктів, нові меблі та добротний одяг. За тиждень до від'їзду вони тихо розписалися в РАЦСі, без пишних суконь і банкетів. Антон поклявся, що грандіозне свято у них ще попереду, а також офіційно всиновив маленького Сашка.
Візит на малу батьківщину все ж відбувся, але виключно заради того, щоб виплеснути в обличчя зрадникам усю накопичену ненависть. Мати картинно заламувала руки і вила, що бажала синочкові тільки добра, а батько звично підтакував. Десантник лише гидливо відмахнувся від цієї вистави.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних. Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.