Життя без прикрас— І що з нею тепер буде? — тихо запитала Наталія. Їй стало шкода незнайомку, про вагітність якої вона лише кілька днів тому прочитала в документах із чужої сумочки.
— Цього я вирішувати не можу, — відповів слідчий. — Судячи з усього, вона сама, грошей на життя немає, а дитина скоро народиться. Микола Антонович чекає на суд, виїзд йому обмежено. Найближчим часом забезпечувати її він навряд чи зможе.
— Дивно, якою жорстокою буває справедливість долі, — задумливо промовив Сергій Петрович, який до цього слухав мовчки. — Хотів влаштувати собі щастя коштом обману й зради, а тепер втрачає все: багату наречену, іншу жінку з майбутньою дитиною. І їх же залишає без підтримки.
Тижні змінювали дні, потім складалися в місяці. Біль від зради Миколи потроху затягувався, мов рана, хоча гіркий осад не зникав. Розслідування тривало, відкриваючи нові подробиці плану, над яким мати й син працювали довгі місяці.
Виявилося, вони вже намагалися діяти схожим чином. Кілька років тому Людмила Василівна намагалася провернути аферу проти іншої заможної родини. Тоді наречена вчасно розірвала заручини — з власних особистих причин, не пов’язаних з обманом. Про те, що готувалося, вона так і не дізналася. Для слідства ця історія стала ще одним підтвердженням умисного й систематичного характеру злочинної діяльності матері та сина.
У Миколи тим часом майже не залишалося грошей. Роботу й репутацію було втрачено, витрати на розгляд справи та адвокатів, які намагалися полегшити його становище, з’їдали останні заощадження. У рідному місті нову роботу знайти не вдавалося: про скандал чули практично всі. Навіть колишні друзі та знайомі, які колись охоче приходили на його посиденьки, тепер уникали зустрічей. Нікому не хотілося ризикувати своєю репутацією через спілкування з обвинуваченим у серйозному злочині.
Приблизно через два місяці після весілля Оксана зателефонувала Наталії. Почуте змусило її завмерти від несподіванки.
— Наталю, я сьогодні біля супермаркету бачила Миколу, — схвильовано сказала подруга. — Ти б подивилася на нього… Одяг зім’ятий, наче він спав у ньому кілька днів. Змарнів, неголений. Стояв і просив у перехожих дрібні гроші на їжу.
Десь серед залишків колишньої прихильності ворухнувся жаль. Наталія ж кохала цю людину. Але відразу згадався лист із валізи: «дурочка», холодний план розорити її батьків. Ці спогади витіснили співчуття.
— Він сам вирішив іти цим шляхом, — твердо відповіла вона. — За свої вчинки кожен отримує те, на що заслужив.
— І це ще не все, — продовжила Оксана. — Кажуть, Людмила Василівна серйозно захворіла через нерви, злягла з гіпертонічним кризом. На нормальне лікування грошей тепер немає, лежить у звичайній місцевій лікарні, а умови там не найкращі. Сусіди розповідають, що вона майже нікого не приймає. Іноді тільки якась далека родичка приходить.
Наталія мовчки слухала, намагаючись розібратися у власному ставленні до цих новин. Вона вважала покарання справедливим: за такий цинічний задум проти її родини потрібно було відповідати. І все ж співчутлива частина її душі не зникла після зради. Там залишався невиразний жаль за людськими життями, які жадібність і корисливість так сильно скалічили.
Про Маргариту через знайомих доходили інші чутки. Дізнавшись про злочинні плани Миколи, його подвійне життя й розрахунок, вона, за цими розповідями, ухвалила тяжке, остаточне рішення порвати з ним усі зв’язки.
Маргарита повернулася до батьків у своє село. Через кілька місяців у неї народився здоровий хлопчик. Вона дала йому своє прізвище й вирішила ростити сина сама, без участі Миколи, його біологічного батька.
Приблизно через пів року після скандалу на адресу батьківського дому надійшов звичайний поштовий лист. Наталія відкрила конверт, хвилюючись так, що пальці тремтіли. Усередині лежала коротка записка. Вона розгорнула складений удвоє аркуш і швидко прочитала нерівні, наче похапцем виведені рядки; сам почерк був охайним, хоча й трохи нетвердим.
«Добрий день, Наталіє Сергіївно. Пробачте, що наважилася написати вам сама. Мені необхідно порозумітися з вами. Я Маргарита. Розумію, що після цієї історії ви, найімовірніше, ставитеся до мене неприязно. Але про задуми Миколи та його матері я дізналася лише після вашого весілля — про скандал розповіли наші спільні знайомі із села.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.