Життя без прикрасКоли мені розповіли правду, я була приголомшена й відчувала огиду — мабуть, так само, як і ви. Пробачте мені за те, що я мимоволі стала учасницею всього цього. Я ніколи не хотіла вам зла. Бажаю вам щастя з гідною людиною. Ви на нього заслуговуєте».
Наталія перечитала лист кілька разів. Обережність не дозволяла відразу забути про те, що Маргарита все-таки була частиною цієї історії, нехай і мимоволі. Але відчайдушна спроба пояснити все, попросити хоч трохи розуміння, щирість кожного рядка зворушували її.
Вона показала лист матері й довго думала, чи відповідати. Зрештою вирішила: двом жінкам, яких обманула одна людина, не обов’язково ставати подругами, але зрозуміти одна одну й поспівчувати вони можуть. У короткій відповіді Наталія написала Маргариті, що зла на неї не тримає. Справжніми винуватцями вона вважала Миколу й Людмилу Василівну — тих, хто продумав цинічний план обману відразу двох жінок.
У компанії батька Наталію зустріли без зайвих запитань. Колеги й ділові партнери Сергія Петровича знали, що їй довелося пережити, ставилися до неї з повагою та співчуттям, але не намагалися розпитувати й не проводжали жалісливими поглядами. Саме за цю стриманість вона була їм вдячна. Повернувшись до роботи, Наталія цілковито віддалася проєктам: наче справами можна було заповнити порожнечу, що залишилася після зради. Звичайне життя поверталося до неї поступово.
Компанія відзначала успішне завершення великого будівельного проєкту, коли Наталія знову опинилася за одним столом із Віктором Григоровичем. За минулі місяці майже стерлася з пам’яті їхня коротка зустріч на весільному бенкеті, де партнер батька похвалив її мужність. Тепер, за діловою вечерею, вона здивовано прислухалася до власного почуття: поруч із цим небагатослівним, стриманим чоловіком їй було спокійно, йому хотілося довіряти. У цій довірі не було нічого від сліпучого потягу, що колись пов’язував її з Миколою.
— Як ви тепер почуваєтеся? Після того, що вам довелося пережити… — запитав Віктор Григорович. У його голосі звучала турбота; знайомі нерідко запитували про те саме з ввічливості чи цікавості, але тут Наталія не відчула ні того, ні іншого.
— Потроху оговтуюся, — відповіла вона й сама здивувалася, наскільки відверто говорить із майже незнайомою людиною. — Сьогодні легше, ніж учора. І так із кожним днем.
Майже рік відділяв її від ранку, коли на перехресті зупинився весільний кортеж. Іноді Наталія насилу впізнавала в собі ту розгублену, налякану наречену біля відкритого багажника, перед валізою з чужими речами. За цей час багато що змінилося. Завершився й суд над Миколою та його матір’ю: за шахрайство в особливо великому розмірі йому призначили сім років позбавлення волі, Людмилі Василівні, визнаній співучасницею, — п’ять. Її хвороба змусила суд розглянути можливість дострокового звільнення за станом здоров’я. Однак ні тяжкість злочину, ні осуд, із яким тепер стикалася ця сім’я, від цього не ставали меншими.
Перед відправленням відбувати покарання Микола спробував через спільних знайомих передати Наталії листа. У безвихідному становищі він дійшов до відчаю, благав про прощення й просив допомогти грошима: без роботи та колишніх зв’язків, запевняв він, йому немає за що найняти навіть пристойного адвоката. Наталія прочитала його прохання з холодною, відстороненою байдужістю. Ще кілька місяців тому самого його імені вистачало, щоб біль розривав їй серце. Тепер від нього залишилася лише далека, майже нечутна луна.
— Він заслужив те, що отримав, тату, — сказала Наталія, розриваючи листа на дрібні клаптики. — За справедливе покарання я себе не звинувачуватиму.
Для Людмили Василівни тривале лікування гіпертонічного кризу закінчилося новою втратою: вийшовши з лікарні, вона дізналася, що фінансові наслідки судового розгляду позбавляють її квартири. У ній минули останні двадцять років її життя. Разом із житлом зник добробут, а від колишнього становища, яким вона так пишалася, нічого не залишилося. Роками вона дивилася зверхньо на менш удачливих знайомих; тепер сама зіткнулася з бідністю.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.