Начальник запропонував Оксані залишитися на ніч в обмін на оплату лікування доньки, але розмова продовжилася її відповіддю

Коли черговий непотрібний трофей пригнічено вирушив по трудову книжку, в офісі вирішили, що небезпечний момент настав. Зараз Віктор Петрович візьметься за Оксану, а мрії про нові зарплати підуть прахом.

Але вона вчасно поїхала на переговори. Майже місяць її не було, і до її повернення хижак уже захопився іншою здобиччю: кадровики підібрали симпатичну блондинку на звільнене місце.

Дехто підозрював, що збіг невипадковий. З її проникливістю Оксана могла навмисно дочекатися, поки Віктор переключиться на нову дівчину, а кадровики — повідомляти їй, як ідуть справи. Їм теж хотілося отримувати більше, а не наживати головного болю пошуками нового фахівця замість неї.

Між собою вони одностайно постановили: замінників Оксани в природі не існує. Цей рідкісний, єдиний у своєму роді екземпляр слід було берегти. І справа була не лише в грошах. Дівчина їм подобалася, і неприємностей, які принесло б зіткнення директорських зазіхань із її принципами, їй ніхто не бажав.

Раніше чоловіки стежили за таким полюванням із цікавістю. На особливо дурненьких курочок навіть робили символічні ставки: скільки ще протримається цитадель невинності? Тепер розвага перестала здаватися безневинною. У випадку з Оксаною всі очікували лихого кінця й наслідків для фірми, і всі були на її боці.

Пустоголовою лялькою, ласою на легкі гроші немолодого, але багатого залицяльника, Оксана для них не була. Вони знали її зі спільної роботи й із того, як вона відгукувалася на чужі труднощі. Якщо була потрібна допомога, Оксана виручала; якщо потрібна була порада, до неї можна було звернутися. Колеги вже не соромилися запитувати її навіть про те, у чому самі не могли розібратися. Вона не принижувала того, хто просив, не подавала допомогу зверхньо, немов милостиню. Навіть коли становище здавалося безвихідним, Оксана намагалася разом із ним знайти рішення. Саме таку колегу вони боялися втратити й саме її не хотіли бачити серед чергових жертв директорського полювання.

Ще два місяці вона працювала спокійно. Потім блондинка набридла власникові, й Оксана знову вирушила шукати клієнтів, вести довгі переговори й укладати вигідні договори. Денис Федорович із Павлом Григоровичем тим часом поспіхом проводили те, що між собою називали кастингом на посаду дичини.

Із потоку довгоногих претенденток вони виловили яскраву руду бестію Лерочку. Представили її керівництву й заспокоїлися. Оксана благополучно повернулася з багатообіцяльними контактами й контрактами, ще вигіднішими, ніж раніше.