Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

На ювілеї компанії Антон танцював із колегою на очах у дружини, сподіваючись, що вона промовчить, як і раніше

Частина 4 з 35

Валентині дісталося місце за столиком збоку, далеко від головних гостей. Картку з її ім’ям поставили туди лише кілька хвилин тому. Сівши, вона оглянула столи. Сцену звідси було добре видно, промови вона теж могла чути, зате її саму серед гостей годі було розгледіти. Валентина зрозуміла, що її посадили сюди не випадково. Антон улаштував усе так, щоб дружина була на ювілеї й водночас залишалася невидимою.

Офіціант запропонував їй води. Валентина взяла воду й подякувала йому зі щирою усмішкою. Від цієї простої люб’язності ворожість людей, які називали себе її родиною, відчувалася ще болючіше.

Антон заговорив про те, чим довелося пожертвувати, будуючи компанію з нуля. У його промові були безсонні ночі, ризиковані рішення й сміливість, без якої не перетворити ідею на імперію. Гості слухали уважно, дехто захоплено кивав. Валентина впізнавала кожен випадок і пам’ятала також те, про що Антон не згадав: рахунок, з якого вдалося виплатити перші зарплати, гарантії, надані, коли жоден банк не погоджувався фінансувати проєкти, і негласні переговори, щоб утримати постачальників.

— І головне: жодного успіху не буде, якщо поруч із тобою немає потрібних людей, — сказав Антон під кінець.

Валентина мимоволі розхвилювалася. На мить їй здалося, що зараз він назве її ім’я. Вона ніколи не просила визнання, а тут розхвилювалася так, ніби досі його чекала.

Антон простягнув руку в бік сходів і покликав на сцену Юлію. Та ступила у світло прожекторів із переможною усмішкою.

— Перед вами жінка рідкісного розуму, — представив її Антон. — Від Юлії багато в чому залежить майбутнє групи «Костюк». Іноді в нашому житті з’являється людина, яка нагадує нам, на що ми насправді заслуговуємо.

Зала зааплодувала ще до того, як Антон закінчив фразу. Валентина дивилася, як Юлія схилила голову й приймала похвали зі старанно зіграною скромністю. За головним столом захоплено плескала Лариса.

Ведучий оголосив, що керівництво підготувало сюрприз на честь нового етапу в житті компанії — особливий танець. Антон спустився зі сцени, узяв Юлію за руку й вивів її на середину зали. Оркестр заграв повільний вальс. Гості розступилися, звільнивши місце довкола пари.

Валентина зрозуміла, що цей танець не вигадали на місці: Антон із Юлією заздалегідь продумали кожен жест, кожен погляд, кожну секунду. Антон поклав руку Юлії на талію, вона обвила руками його шию. У їхніх рухах була така близькість, що жодна промова зі сцени не змогла б її приховати. Одні гості здивовано перезиралися, інші вдавали, що не помічають нічого ніякового.

— Дивно все-таки: генеральний директор отак танцює зі співробітницею, а дружина сидить сама, — пробурмотіла літня жінка поруч із Валентиною.

— Тихіше. Ти ж знаєш, який вплив має Антон, — попросив її супутник.

Валентина не стала втручатися, хоча почула і жінку, і її супутника. Коли Юлія підвела обличчя, Антон ніжно відвів пасмо її волосся. Жест був майже непомітний, але Валентину він приголомшив. Коли Антон востаннє був із нею такий ніжний? Хоч як вона старалася, так і не змогла цього пригадати. Уже кілька місяців вона сподівалася повернути те, що, можливо, давно зникло.

Музика ще лунала, коли Лариса підійшла до її столика. Зупинилася біля Валентининого стільця й із явним задоволенням подивилася на пару, що танцювала.

— Яка розкішна пара. Тобі так не здається? — Валентина не відповіла, і Лариса провадила далі, ніби смакуючи кожне слово: — Юлія вміє бути поруч із поважним чоловіком. У неї є і елегантність, і зв’язки, і розуміння того, чого вимагає діловий світ. Одні жінки народжені для першого ряду, а іншим годиться дякувати вже за те, що їх узагалі так далеко пустили.

— Ви хочете сказати, я маю бути вдячна за те, що мій чоловік у мене на очах танцює з іншою? — Валентина повільно підвела очі.

— Я хочу сказати, що розумна дружина вміє пристосовуватися. — Лариса знизала плечима. — Антон має право бути щасливим. А ти вже не наївне дівчисько, то й не поводься так. Без нашого прізвища не бачити тобі такого життя.

Валентина стиснула пальцями серветку. Спину вона й далі тримала рівно.

Вальс скінчився, і залу наповнили оплески. Юлія поцілувала Антона в щоку, надто близько до губ. Він не відсторонився.

Валентина неквапно підвелася з-за столу. Скандалу вона не хотіла. Але лишитися на місці означало при всіх погодитися з брехнею, яку вона й так терпіла надто довго. Частина гостей уже розходилася по столиках, коли вона попрямувала до танцмайданчика. Антон помітив її. Його обличчя враз змінилося…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
КсеняУкраїна

Справедливість.

Усі обговорення

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики