З іншого кінця зали Валентина бачила, що Антон навіть не повернув голови, щоб пошукати її. Це ранило дужче, ніж рука на талії Юлії: чоловік, здавалося, так легко забув, що дружина тут. Він тримався так, наче весь вечір належав йому одному й лише йому вирішувати, з ким його розділити.
— Антоне, хто ваша супутниця? — запитав журналіст, підійшовши до них.
— Я відповідаю за публічний образ групи й безпосередньо допомагаю генеральному директорові, — сказала Юлія, перш ніж Антон устиг розтулити рота. З того, як вона це вимовила, можна було подумати, що її пов’язує з ним куди більше, ніж робота.
Антон її не виправив.
— У тому, як зросла компанія останнім часом, величезна заслуга Юлії, — додав він.
Валентина згадала, як ночами Антон повертався додому виснажений і засинав просто над фінансовими звітами. Вона лишалася перевіряти контракти й готувати звіти до світанку. Були перші відмови в кредитах, відчайдушні дзвінки. Якось Антон заплакав: він був певен, що втратить усе.
Для цієї історії не знайшлося місця ні серед світлин на екрані, ні в промовах, підготованих для інвесторів. Там був лише блискучий підприємець, а поруч із ним — вродлива жінка, що усміхалася так, ніби від самого початку була з ним увесь цей час.
Нарешті Юлія помітила Валентину серед гостей і щось шепнула Антонові. Той глянув у бік дружини й невдоволено спохмурнів. Юлія самовдоволено всміхнулася, відпустила його руку й рушила просто до Валентини.
— Валентино, оце так несподіванка! А я й не знала, що ти все-таки прийдеш, — вигукнула вона з удаваною радістю. — Антон хвилювався. Ти останнім часом усе надто близько береш до серця.
— У мене все гаразд, Юліє. Дякую за турботу, — відповіла Валентина, витримавши її погляд.
— Рада чути. Для Антона це важливий вечір. Було б шкода, якби щось особисте зіпсувало йому свято. — Юлія підійшла трохи ближче й заговорила тихіше: — Іноді жінці варто самій зрозуміти, що її присутність уже ні до чого.
Валентина глянула на келих у пальцях Юлії, потім — їй у самовдоволені очі.
— А іноді варто пам’ятати, що тимчасове запрошення ще не дає права залишитися назавжди.
Юліїна усмішка стала жорсткою. Здавалося, вона ось-ось відповість чимось іще образливішим, та тут поруч опинився Антон і взяв її за лікоть.
— Що у вас тут діється?
— Нічого особливого, — сказала Юлія, одразу прибравши ображеного вигляду. — Я хотіла бути люб’язною з Валентиною. Схоже, їй ніяково через те, що я тут.
— Я ж просив тебе, щоб обійшлося без неприємностей. — У погляді, який Антон кинув на дружину, читалося нетерпіння.
У Валентини всередині щось надломилося, не видавши ані звуку.
— Я не влаштовувала жодних неприємностей, Антоне. Ми розмовляли.
— То навчися розмовляти, не нападаючи на людей, з якими я працюю. Юлія багато зробила для компанії.
Колись Валентина могла вгадати, про що він думає, навіть коли він мовчав. Тепер вона дивилася йому в обличчя й не впізнавала його погляду. Їй раніше й на думку не спадало, що в очах чоловіка можна побачити стільки зневаги й зверхності.
— А я? Що для компанії зробила я? — спитала Валентина майже пошепки.
— Давай, будь ласка, не будемо цього починати, — озвався Антон, коротко хмикнувши. — Ти жила в чудовому будинку, у достатку, мала все, що тобі було потрібно. Я багато працював, і це не означає, що я перед тобою в боргу.
Юлія опустила очі, ховаючи усмішку. Валентина не поворухнулася.
Антонові слова вразили болючіше за будь-які підозри в зраді. Вона знала, що він не має рації, і тепер чула, як далеко він зайшов, переписуючи власну історію, аби повірити, ніби нікому нічим не завдячує. Роками Валентина відмахувалася від похвал тих, хто знав про її внесок. Їй здавалося, що в коханні немає чого вести бухгалтерію. Тепер чоловік скористався її мовчанням, щоб відвести їй роль прикраси.
— Зрозуміло, — нарешті сказала вона.
— От і добре. Насолоджуйся вечерею, а я візьмуся за важливі справи, — сказав Антон так, ніби почув відповідь, яка його цілком влаштовувала.


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Справедливість.