Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

На ювілеї компанії Антон танцював із колегою на очах у дружини, сподіваючись, що вона промовчить, як і раніше

Частина 17 з 35

— Поки що ми не можемо сказати, хто це зробив, — обережно пояснив Ігор. — Але підстави сумніватися в дійсності згоди в нас є.

Валентина зблідла, дивлячись на документ. Багато років тому вона підписувала чимало дозволів на законні операції. Можливо, зображення підпису взяли з тих архівів. Від думки, що її довірою міг скористатися хтось із близьких, вона відчула себе беззахисною, і їй важко було б пояснити це відчуття словами.

Тієї ночі вона востаннє спробувала поговорити з Антоном. Він сам вечеряв у них удома в їдальні й переглядав повідомлення. Валентина сіла навпроти й запитала про реорганізацію. Коли Антон підвів голову, роздратування вже було помітне.

— Відколи це тебе хвилюють справи компанії?

— Мене вони завжди хвилювали, — спокійно відповіла Валентина. — Скажи, ти розглядаєш можливість передати важливі проєкти стороннім компаніям?

— Не сподівайся, що я обговорюватиму з тобою питання стратегії. — Антон кинув столові прибори на тарілку.

— Ці угоди можуть зачепити інтереси акціонерів.

Антон розсміявся.

— Он як, ти в нас тепер ще й фахівчиня з корпоративного управління? Хто тобі набив голову цими дурницями?

Валентині закортіло сказати, який стосунок вона має до «Лозинського капіталу». Але час для цього ще не настав.

— Я прошу лише про одне: не роби нічого, що може зашкодити компанії.

Антон різко підвівся.

— За компанію відповідаю я. Я її будував, поки ти користувалася тим, що я заробив. Не треба приходити сюди й читати мені нотації.

Валентина залишилася за столом. Чоловік, якого вона кохала, знову принизив її за запитання, яке вона мала право поставити.

— А якби ти дізнався, що від тебе приховали важливу інформацію? — нарешті запитала вона.

Антон зупинився біля дверей.

— Я б звільнив того, хто це зробив. Навіть не задумався б.

— Навіть якби ти довіряв цій людині? — Вона витримала його погляд.

— Особливо якби довіряв, — відповів він без вагань.

Він вийшов з їдальні й грюкнув дверима. Валентина ще кілька хвилин просиділа нерухомо. Про операції, які вони перевіряли, вона так нічого від нього й не дізналася. Зате побачила, наскільки Антон покладався на власний авторитет: навіть ризикуючи припуститися грубої помилки, він уже не вважав за потрібне вислухати когось іншого.

Наступного ранку Ігор повідомив, що перевірка виявила досить ознак серйозного ризику, щоб рекомендувати негайних заходів. Консультанти пропонували офіційно повідомити раду директорів, тимчасово зупинити деякі операції до їх перевірки й доручити незалежним аудиторам ширшу перевірку. Крім того, слід було оцінити, чи може Антон залишатися на чолі компанії, поки з’ясовують обставини.

Валентина вислухала його до кінця. Директори мали самі оцінити матеріали й діяти в межах своїх повноважень.

— Нехай кожен отримає повний комплект документів. Я не хочу, щоб хтось голосував, покладаючись лише на моє слово.

— Так і зробимо, — запевнив Ігор. — Ти готова до того, що це рішення означатиме особисто для тебе?

Валентина поглянула у вікно на дерева.

— Не знаю, чи буду я колись до цього готова. Але далі чекати не можу.

Раду скликали за встановленими правилами. До закритого засідання директори отримали попередні висновки, відомості про незавершені операції й рекомендації консультантів. Запитань виявилося чимало. Одні знали про спірні контракти, але не знали про зв’язки деяких постачальників із людьми з оточення керівництва. Інших стривожили пропозиції щодо передання активів; вони попросили надати додаткові відомості.

— Перевірка ще не закінчена. Якщо постане питання про чиюсь особисту відповідальність, його треба буде вирішувати в установленому порядку, — пояснив Ігор. — Але доки ці операції можуть тривати, рада не має права ігнорувати ризик для компанії.

Валентина представляла «Лозинський капітал» у питаннях, що стосувалися прав акціонера, і не перебирала на себе роботу директорів. Спостерігаючи, як вони розбирають документи, вона бачила, що компанія ще має способи себе захистити. Наприкінці засідання рада погодилася вжити заходів, щоб запобігти можливим збиткам, і підготувати рішення щодо виконавчого керівництва.

— Якщо ситуація вимагатиме, ми зможемо діяти швидко, — сказав їй Ігор. — І при цьому дотриматися всіх вимог.

Валентина вийшла з будівлі зі змішаними почуттями. Щоб захистити групу «Костюк», вона зробила те, що було потрібно. Для неї самої це означало, що вона переступила межу, за якою навряд чи вдасться повернутися назад. Роками вона трималася осторонь, щоб Антон не відчував, ніби його незалежності щось загрожує. Тепер вона бачила, як легко він сприйняв її довіру як дозвіл ні з чим не рахуватися…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
КсеняУкраїна

Справедливість.

Усі обговорення

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики