Кілька секунд Антон просидів із заплющеними очима. Він не помітив, що, поки Юлія його обіймала, папери на столі цікавили її куди більше, ніж його почуття. У групу вона прийшла амбітною фахівчинею, а тепер уявляла собі життя, у якому будуть нерухомість, приватні подорожі й суспільне визнання. Для цього їй потрібно було, щоб Антон зберіг контроль над бізнесом, а Валентина зійшла зі сцени. Про юридичний статус цієї мовчазної жінки Юлія не знала й у своїх планах його не враховувала.
Наступного дня Ігор зібрав Валентину, двох фахівців із корпоративного права й незалежного аудитора. Кілька годин вони вивчали статут групи «Костюк», перші інвестиційні угоди й документи про подальші збільшення статутного капіталу. «Лозинський капітал» брав участь в операціях із перших років роботи групи й завдяки частці в материнській компанії зберігав більшість голосів.
— Як представниця інвестора ти маєш вирішальний вплив, — пояснив Ігор. — Але це не робить тебе власницею кожного активу й не дає права діяти в обхід органів управління. Призначати чи звільняти виконавче керівництво може рада директорів. Якщо рада матиме достатні підстави, вона вправі вжити заходів, щоб захистити компанію.
Валентина слухала уважно. Біль від зради не міг бути підставою для ділового рішення. Хоч би що вони вирішили зробити, діяти належало за встановленими правилами.
— Ви хочете, щоб Антона негайно відсторонили? — запитав один із фахівців.
Вона відповіла не відразу.
— Я не збираюся карати його за зраду через компанію. У нас із ним свої проблеми. Тут я хочу зрозуміти, чи загрожують його рішення акціонерам і працівникам.
Ігор схвально кивнув. Перевірка, сказав він, мала спиратися на факти, які можна підтвердити: слід було шукати можливий конфлікт інтересів в операціях, з’ясовувати, де порушили внутрішні правила та які рішення могли зашкодити майну компанії. Він також порадив зберегти всі папери, пов’язані зі спірним підписом, і доручити фахівцеві перевірити його походження. Валентина погодилася. Варто було їй поквапитися — і Антон зміг би подати будь-який захід як помсту. Після стількох років зневаги вона не хотіла, щоб її перше серйозне рішення видали за черговий напад ревнощів.
Перевірка пішла швидше, коли аудитор зіставив кілька платежів із послугами, які, судячи з рахунків, було надано. За частиною рахунків стояли справжні рекламні кампанії, але суми здавалися неспівмірними з результатами, відображеними в документах. В інших рахунках послугу було описано загальними словами, а звітів, за якими можна було б підтвердити її надання, бракувало. Виявилися й витрати на поїздки та проживання, віднесені до ділових зустрічей, щодо яких спочатку не вдалося підтвердити, що вони відбулися. Серед тих, хто міг опосередковано отримати вигоду, були компанії, пов’язані з оточенням родини Юлії.
Аудитор наполягав, що у відповідальних за ці операції треба попросити пояснень і дати їм змогу надати документи, яких бракувало. Валентина погоджувалася з ним: вона не хотіла будувати звинувачень на чутках. І все ж кожен новий звіт зміцнював її в думці, що втрутитися треба до того, як відбудеться запланована передача активів.
Якось удень серед попередніх звітів на робочому столі їй трапилася стара фотографія. Антон усміхався, тримаючи в руці ключі від свого першого офісу. Валентина взяла знімок і згадала той день: отримавши перший великий контракт, Антон вибіг на вулицю, щоб її обійняти. Під дощем вони обоє промокли до нитки й сміялися, наче двоє підлітків.
— Колись я будуватиму по всій країні, — сказав він їй тоді. — Тільки гроші ніколи не змінять того, як я тебе кохаю.
Валентина з тихим сумом провела пальцями по краю рамки. Довгий час вона пояснювала відстань між ними роботою, втомою, тиском ззовні. Тепер вона бачила, що людину змінюють і її власні рішення. Антон волів слухати тих, хто йому лестить, і зневажав людей, які наважувалися говорити правду. Щасливі спогади від цього не зникли. Але прикриватися ними, щоб не бачити теперішнього, вона більше не могла. Валентина поклала фотографію зображенням донизу й повернулася до паперів.


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Справедливість.