Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Лікар Максим розмовляв із п’ятирічною Надею після отруєння її вітчима, але розмова несподівано повернулася до чашки чаю

Частина 8 з 9

— Мені сказали, що вас викликали на комісію, — сказала Ірина.

— Викликали. І догана за порушення внутрішнього регламенту, за те, що взяв препарати без призначення завідувача.

Максим сів на другий край лавки.

— Формальність. Головний лікар сам її підписав і сам сказав, що оскаржить, якщо я захочу. Я не захочу. Світлану Мельник позбавлено диплома рішенням колегії. Справа в суді. Їй дають від восьми до дванадцяти. Йому більше. Там ще ваш перший чоловік потонув при свідках, але свідчення свідків, його працівників, зараз переглядають.

Ірина подивилася на доньку. Надя домалювала зайцеві очі й тепер малювала поруч постать вищу, у білому.

— Вона вас малює.

— Вона всіх малює.

— Вона малює вас четвертий день поспіль. У неї на тумбочці шість аркушів. На кожному халат. Я спитала, хто це. Вона сказала: «Той, хто повірив».

Максим помовчав. На асфальті під Надиною крейдою з’явився ще один заєць, маленький, поруч із великим.

— Нам не можна в старий дім, — сказала Ірина. — Слідство, обшуки, потім я не зможу там. Я хочу продати, купити щось у горах. Тиха Лощина, там повітря, Наді корисно. І далеко від моря. Мені поки не хочеться бачити море.

— Розумно, — сказав Максим Степанович.

Вона повернулася до нього всім корпусом.

— Ви приїдете подивитися? Будинок. Я не розбираюся, а Віктор завжди… — Вона затнулася, і кутик губ смикнувся. — Я два роки нічого сама не вирішувала. Мені треба навчитися, але вперше — не самій.

Він подивився на неї. Волосся на скронях — коротка темна щетина у два міліметри, рівна, як у новобранця. Під очима нічого, просто шкіра.

— Приїду, — сказав він.

Будинок у Тихій Лощині стояв на схилі, і в ньому було два поверхи та одинадцять вікон. Надя порахувала в перший же день.

Максим приїздив щосуботи, потім щосереди, потім став залишатися на ніч у кімнаті внизу. Потім Надя перетягла туди зайця й сказала, що заєць тепер житиме в нього, бо йому самому нудно.

Через рік Ірина сказала, що хоче знову побачити море. Вони спустилися в місто в жовтні, коли пляжі вже порожніли, а набережна ще тримала сонце до шостої вечора. Надя йшла попереду, вздовж парапету, і її тінь бігла поруч по плитці, довга, вечірня, зі стирчачими вухами. Заєць сидів у неї на голові, бо так було смішніше…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЛИДИЯ ЛЕОНИД МОРОЗКанада

ОБЛЕГЧЕНИЕ.УСПОКОЕНИЕ.БЛАГОДАРНОСТЬ❤️

Усі обговорення

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики