Коля виріс у турботливій сім’ї, але випадково дізнався, що його знайшли немовлям на смітнику, і почав шукати рідну матір

Усю ніч Миколка не міг заснути. Йому ввижалося, ніби він лежить серед сміття, плаче, а люди проходять повз. Нікому до нього немає діла. Лише баба Галя, добра жінка, забирає його звідти й дає прихисток. Можливо, саме тоді в ньому почала зароджуватися ненависть до рідної матері.

Уранці по нього приїхала Оксана. Дорогою до школи син не сказав ані слова, уткнувшись у портфель. Біля самої будівлі вона поцілувала його в щоку й побажала гарного дня. А в обід їй зателефонували: Миколка втік.

Оксана не знала, де шукати сина. Потім материнське серце підказало: він міг податися туди, де його залишили немовлям. Через годину вона вже приїхала у двір матері. Галина Андріївна вийшла з під’їзду й махала руками.

— Ти онука не бачила? — запитала дочка, підійшовши.

Бабуся показала на Миколку. Він блукав уздовж будинку, зазирав в оглядові вікна підвалів, щось шукав. Оксана підійшла до нього.

— Тут ти її не знайдеш. Якщо вона захотіла тебе позбутися, то, мабуть, давно вже далеко.

Миколка ще трохи пройшов уздовж будинку. Поступово заспокоївся й подивився на прийомну матір.

— Чому доля така жорстока до тих, хто цінує життя? А паразитів по голівці гладить. І таких жінок, як моя мати.

Оксана кивнула.

— За всіх судити не беруся. Але вона вчинила підло. І не думай, що це залишиться без відповіді: каральна рука долі до неї дістанеться.

Галина Андріївна гукнула, що погода змінюється й скоро почнеться дощ. Оксана з Миколкою пішли в дім. Сиділи на кухні за чаєм, і кожен думав про те, що довелося дізнатися й пережити за цей день.

Миколка вже розумів: знайти рідну матір виявиться не так легко. Оксана трохи заспокоїлася. Син не збирався йти до тієї жінки, хотів лише зустрітися з нею поглядом. Це вона тепер знала.

— Навчання треба продовжувати, — сказала вона йому. — А потім, якщо все ще захочеш шукати, спробуєш роздобути про неї відомості.

Наступного дня Миколка залишився в школі до кінця занять і не пропустив жодного уроку. Він поринув у навчання, і кілька місяців Оксані не доводилося тривожитися через його пошуки. Навесні все повторилося. Цього разу сина вона знайшла в поліклініці.