Коля виріс у турботливій сім’ї, але випадково дізнався, що його знайшли немовлям на смітнику, і почав шукати рідну матір

— Не переживай так. Обов’язково його навідаємо. Тепер ми йому, вважай, хрещена мама й бабуся.

Оксана витерла обличчя хустинкою.

— Ходитиму до нього, мамо. Мені це неважко. Хочу бачити, як він росте. Мабуть, залишать поки в міському притулку, а підросте — до дитячого будинку переведуть. Тільки не можу зрозуміти, що за жінка наважилася викинути дитину. Адже майже всі під час вагітності перебувають на обліку. Виходить, вона могла вдома народити, а потім позбутися його.

Галина Андріївна слухала, киваючи.

— Правильно кажеш. Виправдання їй немає. Але якщо на обліку була, мають знайти. У гінекології ж знають, кому коли народжувати.

— Зазвичай так і знаходять. А тут, схоже, у консультації щось прогледіли. Або недбальство допустили.

Обговорювати невідому жінку далі не мало сенсу: зараз треба було думати, чим допомогти дитині, яка залишилася без неї. В Оксани вже з’явилося бажання всиновити хлопчика, але матері вона поки про нього не сказала. Він побуде в притулку; якщо рідну матір не знайдуть, можна буде зібрати документи й узяти малюка додому.

Галина Андріївна ніби прочитала її думки.

— Не знаю, що в службі захисту дітей вирішать, але я ось що думаю: нема чого йому по дитячих будинках поневірятися. Почекай трохи, потім сходи й попроси віддати його в сім’ю. Ти в мене сильна, впораєшся.

— Не очікувала від тебе такої рішучості, — сказала Оксана. — Утім, тато завжди казав: де третя дитина, там і четверта.

Вони майже вирішили, як учинять; залишалося владнати формальності. Дозвіл на опікунство дали лише через місяць. Увесь цей час шукали рідну матір немовляти. Були припущення, хто вона, але знайти її не змогли: жінка наче крізь землю провалилася.

Ще через два тижні хлопчика передали Оксані. Тепер про нього дбала не лише прийомна мама — у нього з’явилися брати й сестри. Його назвали Миколою. Вік визначили приблизно, записали нову дату народження, й Оксана оформила потрібні папери.

Вона була задоволена, що малюка врятовано і він живе в сім’ї. Від смерті його вберегла Галина Андріївна, а дочка дала йому дім. Миколка ріс спокійно, клопоту майже не завдавав. Часом Оксана думала, що таким тихонею він і залишиться.