Ірина прийшла до багатого будинку шукати роботу, але її увагу привернула одна деталь

До пошуків принца вона взялася всерйоз і так змінилася, що часом дивувалася своєму відображенню. Таку дівчину хоч зараз знімай для журнальної обкладинки. Одяг підкреслював довгі стрункі ноги й точену постать, трохи кучеряве волосся відливало стиглою пшеницею. Ірина опанувала макіяж: навчилася виділяти пухкі губи й величезні бірюзові очі. Навіть адміністраторка, жінка років сорока з незмінно невдоволеним обличчям, не стримувалася від компліментів. Зазвичай доброго слова від неї не чули, а тут і вона милувалася юною працівницею.

Покупці теж помічали Ірину, але потрібного знайомства не виходило. Іноді до бутіка заходили чоловіки, наче з улюблених із дитинства серіалів, — саме такі, які їй були потрібні. Поки їхні супутниці не бачили, вони з цікавістю поглядали на продавчиню. Ірина відповідала тією самою усмішкою й переконувалася: вона подобається, їй цілком доступне це коло. На жаль, кожен із них приходив із дамою. Приємна увага майже нічого не давала для її планів.

Свій відданий шанувальник з'явився в неї тут-таки, у торговельному центрі. Денис працював охоронцем. Симпатичний, з добрими очима, він і під простою футболкою мав привабливий вигляд: вгадувалися рельєфні м'язи. Довгий час хлопець лише милувався Іриною здалеку, стежив за нею поглядом, та заговорити не наважувався. Їй подобалася ця несміливість, здавалася милою. Нарешті Денис таки підійшов, і між ними зав'язалася легка розмова — без ніяковості, ніби вони давно були знайомі. Від тієї першої бесіди спілкування якось само собою стало звичним.

Вони були ровесниками. Денис навчався в будівельному технікумі, жив із матір'ю та бабусею, а охоронцем підробляв через скруту в родині. Його рідні не пили, як Іринині, але грошей у них було мало. Для Ірини цього виявилося досить: як майбутній чоловік Денис їй не підходив. А от дружити з ним було приємно.

Він багато чого розумів без пояснень, зокрема й те, яке місце йому відведено. Не вимагав більшого, не переступав межі приятельських стосунків. У кожну свою зміну заходив побалакати з Іриною, іноді приносив каву, допомагав перетягувати важкі коробки зі складу до зали. Поруч із ним їй було легко. Навіть ставало шкода: хороший хлопець, подобається їй, а народився в небагатій сім'ї й навряд чи зуміє досягти чогось значного. Так Ірина тоді думала про Дениса.

На менше, ніж задумане з дитинства красиве життя, вона погоджуватися не збиралася. Їй потрібен був принц — забезпечений, освічений. Для зустрічі з ним вона вже зробила все, що залежало від її зовнішності: одяг, макіяж, манікюр були частинами одного плану. Тепер залишалося знайти того, заради кого стільки старань.

Шукати вирушила до нічних клубів. Досвідченіші старші колеги пояснили, що потрібні чоловіки бувають далеко не в кожному закладі, і вперше привели її до слушного місця. За вхід довелося заплатити, але Ірина не пошкодувала. Красиве освітлення, запальна музика, смачні алкогольні коктейлі — їй подобалося все. А найважливішими були відвідувачі: молоді чоловіки, ті самі серіальні принци, здатні дати їй життя, про яке вона мріяла.

Ірина розуміла, який меркантильний вигляд мав би її задум, якби викласти його вголос. Та ж вона не збиралася лише отримувати. Обранцеві дісталися б її любов і турбота, підтримка в усьому, за що він візьметься. Заради нього вона була готова працювати над собою, стати музою, надихати. Чуйності й гнучкості їй вистачало. Ірина була впевнена: розбереться, що потрібно її принцові, й зуміє зробити його щасливим.

Поки що принци не квапилися знайомитися. Часто вони приходили компаніями, у яких уже були дівчата, й на Ірину майже не дивилися. Отже, слід було поводитися сміливіше. Вона вивчила кілька ефектних танцювальних рухів, перед дзеркалом довела їх до потрібної легкості й залишилася задоволена. У своєму відображенні вона бачила граційну, хижу кішку. Саме такою їй і хотілося виглядати.