Життя без прикрас— О, які люди! — голосно, на весь поверх, почала Людмила Григорівна, ступаючи назустріч.
Люди довкола почали озиратися. Свекруха завжди обожнювала публіку. Їй потрібна була сцена. Наталія спокійно ковтнула кави, не сповільнюючи кроку. Вона збиралася обійти перешкоду, але Людмила Григорівна спритно посунулася вбік, перекриваючи шлях.
— Невістко, ти чого це після розлучення з другої роботи звільнилася й по салонах розгулюєш? — випалила колишня свекруха, свердлячи поглядом нову зачіску Наталії та брендовий паперовий пакет у її руці.
Голос Людмили Григорівни тремтів від погано прихованого обурення. Її обличчя перекосилося. Мабуть, у неї в голові не вкладалося, як ця бліда міль посміла не згнити в канаві без її чудового сина, а навпаки — розквітла й пахне дорогим кремом. Наталія зупинилася. Вона не стала ховати очей, не стала виправдовуватися. Вона подивилася на Людмилу Григорівну довгим пронизливим поглядом. Таким поглядом зазвичай дивляться на цінник бракованого товару.
— А я, Людмило Григорівно, тепер спонсорую винятково себе, — рівним, оксамитовим голосом промовила Наталія. — Виявилося, якщо не утримувати чужого дорослого дармоїда й не облаштовувати чужих квартир, грошей залишається вагон і маленький візок. Уявляєте?
Свекруха набрала повні груди повітря, роздуваючись, мов ропуха перед стрибком. Її щоки вкрилися негарними червоними плямами.
— Дармоїда! — засичала вона, бризкаючи слиною. — Та як у тебе язик повертається? Ромочка без тебе страждає. Ця вертихвістка Анастасія обібрала його й утекла. А він, між іншим, завжди тільки тебе кохав. Просто схибив хлопчик.
Наталія мало не вдавилася капучино. Дивовижна, феноменальна незатьмареність свідомості.
— І чого ви від мене хочете? — Наталія підняла брову. — Щоб я пішла йому шмарклі витирати чи кредит за iPhone Анастасії сплатила?
Людмила Григорівна випросталася, сховала за спину свою пожмакану сумку й прибрала якнайвеличнішої пози. Вона обвела поглядом натовп роззяв, переконалася, що на них дивляться, і видала свою головну фразу.
— Ми тут із Ромочкою порадилися днями, — голосно, з притиском заявила колишня свекруха. — І, так уже й бути, син готовий прийняти твої вибачення.
Наталія завмерла. Вона щиро подумала, що недочула.
— Що, перепрошую, він готовий прийняти? — перепитала вона, кліпнувши.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.