Життя без прикрасЗа місяць вони вже отримали документи про розлучення й стали жити окремо. Діти тимчасово залишилися з Назаром, бо Оксані довелося виїхати з невеликого містечка, де чутки про викладачку і студента розлетілися.
Її впізнавали в магазинах, на вулиці, іноді навіть у випадковій черзі. Незнайомі жінки дивилися з осудом, деякі вважали за потрібне вголос сказати, ким вона тепер є. Кожна така зустріч ламала її дедалі сильніше. Оксана йшла додому спустошеною і все глибше провалювалася в тяжкий стан, з якого не бачила виходу.
В іншому місті їй довелося починати життя заново. Вона тужила за дітьми, але нічого не могла змінити одразу. Повертатися туди, де її ім’я стало приводом для насмішок, було нестерпно.
Роботу вона шукала довго. Крім викладання, Оксана майже нічого не вміла, а знову йти до університету не могла. Заощадження швидко танули. Вечорами вона сиділа в дешевій орендованій квартирі й плакала від безсилля.
Вона розуміла: це була ціна її власного вчинку. Не одного випадкового поцілунку, а всього ланцюга рішень, які вона могла зупинити, але не зупинила. Тепер перед нею були самотність, зруйнований шлюб, розлука з дітьми, чуже презирство й життя, яке доводилося збирати з нуля.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.