З дітьми Віктор бачиться. Марина цьому не заважає. Згодом він знайшов собі іншу жінку. Казали, що вона заможна. Казали, що він начебто задоволений. Тільки в цих розмовах увесь час звучало це дивне «начебто», ніби навіть збоку ніхто не був певен, що Віктор справді став щасливим…
Марина довго жила сама.
Їй потрібно було знову звикнути до себе, до тиші, до дому, де ніхто не бреше за сніданком і не просить удавати, ніби нічого не сталося.
Потім поруч із нею з’явився чоловік із роботи. Спокійний, уважний, без гучних обіцянок і красивих виправдань.
Їхні стосунки розвивалися повільно, але рівно. З часом стало зрозуміло, що справа йде до весілля.
Після того ранку, коли Марина приїхала до чоловіка з сумками домашньої їжі й щасливим серцем, її життя вже не могло стати колишнім.
Але саме тоді вона вперше побачила все таким, яким воно було насправді.
