Олена стрімко зблідла, і тональний крем на обличчі став схожим на іржаву маску. Пальці розтиснулися. Склянка з гуркотом ударилася об нову плитку й розлетілася сотнями скалок; зелені бризки потрапили на дорогі шльопанці.
— Тепер друге. — Дмитро ступив уперед, змушуючи Варю відступити. — Ви регулярно отримували гроші на лікування людини, якої вже не було серед живих. Тут шахрайство в особливо великих розмірах, а вчинила його група осіб за попередньою змовою. Зізнання записане на диктофон. Реєстратор моєї машини спрямований сюди, на подвір’я, і теж знімає все зі звуком. Свідки — я та сусідка. Звернення до прокуратури лишилося надіслати одним натисканням кнопки.
Варя видихнула з таким звуком, наче луснула туго накачана шина. Нахабство й пиха зникли, змінившись липким первісним жахом. Вона почала хапати повітря ротом та осідати вздовж поруччя: ноги перестали тримати.
Оленка заверещала. Тепер це було не обурення — так пищить загнаний у кут щур.
— Я ні до чого! — Вона відскочила від матері. — Це вона все вигадала! Мама гроші просила! Оформляти будинок на себе я почала з її примусу!
— Замовкни! — прохрипіла Варя й спробувала дотягнутися до дочки, але змогла лише незграбно змахнути руками.
Дарія дивилася на них із холодною, чистою зневагою. Більше нічого це жалюгідне видовище в ній не викликало. Вона вийшла з-за Дмитра.
— Збирайтеся. Даю рівно добу, щоб ви забралися з мого будинку. — У голосі бринів метал, який разом відтинав колишні родинні зв’язки. — Кримінальної справи це не скасовує. І гроші повернете всі, до останньої копійки.
За руку її взяв Дмитро — дбайливо. Пальці в нього були теплі, надійні. Він повернув Дарію до машини, геть від цього гидкого місця; за спиною лишилися скімливі родички, розчавлені власною жадібністю.
— Поїхали додому, рідна, — тихо сказав він, відчиняючи їй дверцята. — Доможемося, щоб шахраї відповіли за законом. Завтра сюди приїдуть судові виконавці. А весілля не скасовуємо, усе буде за планом.
Дарія сіла й подивилася в дзеркало заднього виду. Посеред бетонного подвір’я лишилися дві зіщулені постаті.
— Твої родички вирішили на весілля не йти, — заводячи двигун, усміхнувся Дмитро. — Отже, на нари вирушать. Там за їжу платити не треба.

















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Огиду. Від таких родичів ганьба для шахраїв