Яблуню зрубали під корінь. Раніше під нею Лідія варила варення в латунному тазу, тепер землю вкривав бетон. Там, де росли полуниці, виставили потворних пластикових гномів з обличчями, перекошеними подобою радості. Сам будинок теж змінився: колоди сховалися під отруйно-жовтим сайдингом, над ними виблискувала металочерепиця. Старенький ґанок змінив бетонний подіум із кованими поручнями.
На цьому підвищенні, у плетеному кріслі зі штучного ротанга, з королівською лінькуватістю розвалилася Олена, Даріїна двоюрідна сестра. Ніби ступила сюди просто з дешевого реаліті-шоу: вії — щітки, свіжий манікюр зі стразами, у руках висока товстостінна склянка зеленого смузі. Вона розплющила одне око й важко глянула на гостю, навіть не змінивши пози.
— Ну от, завітала, — процідила Оленка, шумно ковтнувши. — Мамо, навіщо ти її впустила? Скоро клінінг приїде, нам веранду митимуть.
— Який іще клінінг, Олено? Я до бабусі приїхала. Через місяць у мене весілля.
Дарія щосили зберігала спокійний вираз обличчя, хоча всередині вже закипав важкий, глухий гнів.
— Ти ба, весілля! — Оленчина посмішка пролунала так, ніби розірвали аркуш картону. — Дурень із посагом знайшовся? Чи місцевого сантехніка підчепила? — Вона поправила дорогі сонцезахисні окуляри на маківці. — Мабуть, усі бабині гроші на сукню вгатила.
Дарія не відповіла. Сестру й тітку вона знала: їхній апетит до чужих благ був напрочуд ненаситним. Поки Лідія була здорова, обидві з’являлися рівно двічі на рік — забрати половину врожаю картоплі й випросити з пенсії на чергові важливі потреби. Турботи про бабусю залишалися Дарії.
Два роки тому Лідія дуже здала, і Дарія забрала її до себе в місто. Та рік тому Варя раптом заговорила про те, що старому дереву потрібна рідна земля. Прикотила найнятою машиною, забрала бабусю в село й урочисто пообіцяла доглядати її цілодобово. Оплачувати цю турботу, звісно, мала Дарія — своїми спонсорськими переказами.
— Усе, дівчата, розбалакалися! — Варя важко дихала, вклинюючись між ними. На її обличчі проступала нервозність. — Дарійко, викладай, чого приперлася. За останній місяць гроші привезла? Імпортні уколи тепер дорожчі, курс зростає. Мені вчора в аптеці такий чек виставили — мало не присіла просто там. Жени пів сотні та їдь собі.
Насупившись, Дарія слухала її. Слова ніби одне за одним виявлялися фальшивими монетами.
— Звідки взялися уколи? Місяць тому ви казали, що лікар призначив бабусі пігулки. Я окремо на них тридцять тисяч переказала.


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Огиду. Від таких родичів ганьба для шахраїв