Поки Вікторія мріяла про весільну сукню й медовий місяць, десь у глухому селі, осторонь від сторонніх очей, вагітна від нього жінка чекала того моменту, коли все владнається, як обіцяв їй Максим у своїх листах. Музика заграла голосніше, оголошуючи початок першого танцю молодят. І Максим, підвівшись, простягнув Вікторії руку з тією самою сяйливою, відпрацьованою усмішкою, яку вона бачила на його обличчі незліченну кількість разів за останній рік. Вона прийняла його руку, відчуваючи, як холод пробігає по шкірі від самого лише дотику до людини, яка виявилася зовсім не тією, за кого вона її вважала всі ці місяці.
Поки вони кружляли в танці під захопленими поглядами гостей, Вікторія відчувала, як усередині неї наростає щось схоже на затишшя перед бурею. Це був той самий оманливий спокій, який завжди передує справжній грозі. Танець закінчився під грім оплесків, і гості, розчулені гарною картиною молодої пари, що закружляла у вальсі, піднімали келихи, бажаючи молодятам довгого й щасливого життя. Ніхто з присутніх навіть не підозрював, наскільки гірка іронія прозирала в цих побажаннях.
Поки Максим відійшов, щоб привітати чергову групу гостей, які щойно прибули із запізненням, Вікторія скористалася моментом і непомітно вислизнула на балкон банкетної зали, щоб зателефонувати своєму старшому братові Богдану, який через термінове відрядження не зміг бути на весіллі, але якому вона безмежно довіряла з самого дитинства. «Вікусю, привіт. Вітаю ще раз. Як минає урочистість?» — пролунав у слухавці життєрадісний голос брата.
«Бодю, у мене біда, — прошепотіла Вікторія, намагаючись, щоб тремтіння в голосі не видало її остаточно. — Максим мене зрадив. У нього є вагітна коханка. Вони з матір’ю планували вкрасти частину татового бізнесу». На іншому кінці дроту повисла важка тиша.
А потім Богдан заговорив швидко, по-діловому, тим тоном, який Вікторія пам’ятала з дитинства, коли старший брат брав на себе роль захисника в складних ситуаціях. «Розповідай усе по черзі, від самого початку. Нічого не пропускай». Вікторія квапливо переказала братові все, що сталося: зустріч із циганкою на перехресті, знахідку в багажнику, документи, листування між Максимом і його матір’ю, підроблений підпис батька на договорі про переоформлення акцій.
Поки вона говорила, Богдан раз у раз ставив уточнювальні запитання, намагаючись розібратися в деталях цієї жахливої афери. «Віко, послухай, — промовив він нарешті. — Я зараз же наведу довідки про цю Дарію через свої зв’язки. У мене є знайомий у місцевій реєстраційній службі. Він допоможе дізнатися всю підноготну. Зачекай трохи, я передзвоню».
Поки вона чекала дзвінка від брата, на балкон до неї вийшла мати, стривожена довгою відсутністю доньки на святі. «Вікусю, ти тут? Гості вже цікавляться, куди поділася наречена». Вікторія розповіла матері все, що вже знав батько, спостерігаючи, як обличчя жінки, ще недавно осяяне щастям і розчуленням, поступово перетворюється на маску холодного, безжального гніву.
Мати Вікторії при всій своїй зовнішній м’якості мала твердий, незламний характер, який проявлявся в критичні моменти життя сім’ї. «Це Світлана Іванівна, — процідила вона крізь зуби, згадуючи холодні обійми свекрухи біля входу до палацу. — Я ще дивувалася, звідки в її погляді стільки фальші. Материнське серце не обдуриш. Відчувала ж я: щось із цією сім’єю не так, а списувала на власну недовірливість».
Телефон Вікторії знову задзвонив, і вона квапливо відповіла на дзвінок брата, затискаючи вільне вухо долонею, щоб краще чути в галасливій залі за спиною. «Віко, у мене погані новини», — почав Богдан напруженим голосом. «Ця Дарія Коваленко справді з того самого села, звідки родом мати Максима. Більше того, знайомий розповів, що кілька років тому в селі ходили чутки про роман між Дарією й Максимом, ще до того, як він остаточно перебрався до міста. Судячи з усього, ці стосунки так і не припинялися всі ці роки, просто велися таємно паралельно з його офіційним життям».
«А що щодо грошей? Щодо плану з акціями?» — спитала Вікторія, відчуваючи, як усередині неї наростає нова хвиля відчаю. «Тут іще гірше, сестричко, — зітхнув Богдан. — Я зв’язався з юристом, який спеціалізується на корпоративному праві, скинув йому фотографії документів, які ти надіслала. Він каже, що підробка татового підпису на такому договорі — це вже серйозний кримінальний злочин. Ідеться про шахрайство в особливо великому розмірі. Якби ця афера спрацювала, тато міг би втратити контроль над значною частиною свого бізнесу, а довести факт шахрайства постфактум було б украй складно, зважаючи на те, наскільки професійно все було сплановано».
Вікторія відчула, як земля знову починає йти з-під ніг, але цього разу не від шоку, а від наростаючої всепоглинальної люті, яка починала витісняти собою початковий біль і розгубленість. «Богдане, — промовила вона твердим голосом, — я збираюся викрити його просто тут, на банкеті, при всіх гостях. Він має відповісти за скоєне прилюдно, щоб усе місто дізналося, що він за людина насправді». «Я підтримую тебе, сестричко, — відповів брат без вагань. — Я вже виїжджаю, буду за сорок хвилин. Тримайся, Віко, ти сильна, ти впораєшся…»
