«І ця людина відповість за все сповна. Повір мені, доню, такі люди, як він, завжди отримують по заслузі рано чи пізно». У цю мить у двері постукали, і до кімнати зазирнула розпорядниця весілля, повідомивши, що гості вже збираються сідати по машинах, вирушаючи до банкетної зали, і молодят чекають для урочистого виїзду. Андрій Михайлович випростався, витер мимоволі виступили на очах сльози й подивився на доньку з тією твердістю, яка робила його успішним у бізнесі впродовж багатьох років.
«Ми поїдемо на банкет, — промовив він спокійним, майже крижаним тоном. — Але там, при всіх гостях, ти розкажеш правду. Нехай усі дізнаються, хто такий цей Максим насправді. Нехай усе місто знає, яких змій ми пригріли у своїй сім’ї».
Вікторія кивнула, відчуваючи, як усередині неї міцніє та сама холодна рішучість, яку вона відчула ще в багажнику машини серед чужих речей і чужих листів. Вона витерла сльози, поправила фату перед дзеркалом і, дивлячись на своє відображення, раптом із лякаючою ясністю усвідомила: сьогоднішній день, який мав стати найщасливішим у її житті, перетвориться на день розплати для людини, що насмілилася використати її любов і довіру як розмінну монету у своїй цинічній, розважливій грі. «Ходімо», — сказала вона батькові, беручи його під руку.
«Нехай Максим думає, що все йде за планом. Нехай насолоджується останніми хвилинами свого маленького спектаклю. Скоро він дізнається, що виставу закінчено».
Банкетна зала сяяла вогнями. Столи вгиналися від вишуканих закусок. Офіціанти в білосніжних сорочках снували між гостями, розносячи келихи з шампанським для урочистого тосту. Ніхто зі 120 запрошених навіть не підозрював, яка буря готується розбурхатися в цій ошатній, прикрашеній білими й золотими стрічками залі найближчим часом.
Максим, нічого не підозрюючи про те, що сталося за час фотосесії, сидів на чолі столу поруч із Вікторією, жваво розмовляючи з гостями, приймаючи вітання, почуваючись тріумфатором у цей найважливіший для його далекосяжних планів день. Він раз у раз поглядав на молоду дружину, і на обличчі його читалося неприховане полегшення. Найскладніша частина плану була позаду. Залишалося лише протриматися кілька місяців, зображаючи ідеального чоловіка, перш ніж перейти до наступного етапу задуманої афери.
Вікторія сиділа поруч із ним, механічно всміхаючись гостям, відповідаючи на привітання завченими фразами. Але всередині неї вирував справжній шторм. Вона раз у раз перехоплювала погляд батька, який сидів трохи далі разом із матір’ю, і бачила в його очах ту саму холодну рішучість, яка міцніла й у її власній душі з кожною хвилиною цього фальшивого свята. Поки музиканти налаштовували інструменти, готуючись до першого танцю молодят, Вікторія мимоволі поринула думками в минуле, згадуючи, як саме почався їхній роман із Максимом, намагаючись тепер, озброєна гірким знанням, розгледіти в тих спогадах ознаки майбутньої зради, яку вона, засліплена закоханістю, тоді воліла не помічати.
Вона згадала їхнє знайомство на дні народження спільного приятеля. Згадала, як невимушено й природно Максим підійшов до неї тоді, як швидко зав’язалася розмова, ніби вони були знайомі вже багато років. Тоді їй здавалося це дивовижним збігом, удачею, випадковою іскрою, що спалахнула між двома спорідненими душами. Тепер же, дивлячись на все, що сталося, крізь призму останніх відкриттів, вона ставила собі болісне запитання: чи було це знайомство справді випадковим, чи Максим, дізнавшись заздалегідь про те, що вона з заможної сім’ї, спеціально організував цю зустріч, ретельно спланувавши кожну деталь їхнього зближення?
Вона згадувала, як швидко він заговорив про серйозність намірів, як наполегливо прагнув познайомитися з її батьками, як розпитував батька про справи бізнесу, зображаючи щирий інтерес майбутнього зятя, який хоче влитися в сімейну справу. Тоді це здавалося їй виявом турботи й далекоглядності, бажанням побудувати міцну, надійну сім’ю. Тепер же кожне його слово, кожен жест поставали в зовсім іншому світлі — як результат розважливого, холоднокровного планування, позбавленого навіть натяку на щирі почуття. А що ж Дарія?
Ким була ця жінка, заради якої Максим готовий був піти на таку цинічну зраду, на аферу з чужими грошима й підроблення документів? Вікторія силкувалася згадати, чи не згадував Максим коли-небудь ім’я цієї жінки на самому початку їхніх стосунків, чи не прослизала в його розповідях про минуле якась зачіпка, яка могла б указати на існування цього таємного, прихованого від сторонніх очей зв’язку? І тут вона згадала один епізод, що стався приблизно через два місяці після початку їхніх стосунків. Тоді Максим, трохи напідпитку після дружньої вечірки, побіжно згадав про якусь дівчину зі свого рідного села, з якою в нього нібито були стосунки в юності, але які закінчилися багато років тому, коли він поїхав навчатися до міста.
Він говорив про це тоді з явною ностальгією в голосі. І Вікторія, закохана й довірлива, не надала цьому особливого значення, сприйнявши розповідь як звичайний спогад про юнацьке кохання, що давно залишилося в минулому. Тепер же, знаючи правду, вона розуміла: ці стосунки зовсім не залишилися в минулому. Дарія, судячи з усього, і далі залишалася частиною його життя впродовж усього того часу, поки він залицявся до Вікторії, клявся їй у вічному коханні, планував спільне майбутнє…
