Дмитро ще намагався зберегти гордий вигляд, але ця гордість швидко здулася. Він зрозумів: Олена не кричить, не плаче, не торгується і не благає. Вона не влаштовує сцену. Вона просто поставила крапку.
Він мовчки взяв валізи. На порозі озирнувся, ніби чекав останнього слова, останнього шансу, останньої слабкості з її боку. Але Олена нічого не сказала.
Двері за ним зачинилися тихо.
Зовсім скоро Дмитро мав стати вільним чоловіком. Саме цього так домагалася його нова кохана. Тільки тепер свобода діставалася йому без чужої квартири, без зручної дружини, без готового побуту й без упевненості, що десь його все ще чекають із розкритими обіймами.
А Олена вперше за довгий час залишилася вдома сама й не відчула порожнечі. У квартирі стояла тиша. Не важка, не гнітюча, не самотня. Своя. Спокійна. Справжня.
