Я розуміла, що далі працювати буде важко, і не збиралася через це воювати з родиною Вадима. Мені треба було захистити справу, яку я вибудувала, і людей, які працювали зі мною. А Софію хотілося вберегти від того, з чим мали розбиратися дорослі.
Увечері Вадим прийшов по мене. Про проєкт він заговорив не відразу. Зупинився біля дверей, подивився на мене.
— Ти як? Усе гаразд?
— Так.
— Я чув, тобі хтось телефонував.
Я подивилася на нього.
— Від кого ти дізнався?
— Не знаю. — Я промовчала. — Пообіцяй мені одне.
— Що саме?
— Якщо тобі щось розкажуть і нічим цього не підтвердять, не вір на слово.
Я знову подивилася на нього.
— Я це й сама розумію.
— Боюся, тебе в це втягнуть.
— Ти за мене хвилюєшся?
— А як інакше? — тихо сказав він. — Один раз я вже залишив тебе саму з усім давати раду. Не хочу, щоб це знову сталося.
Я не відповіла, тільки дивилася на нього. Ми стали трохи ближчими, і ні обіцянки, ні нова квартира тут були ні до чого. Вадим уперше почав розуміти, що можна любити людину й бути поруч із нею, не вирішуючи за неї, як їй жити.
Я думала, після тієї розмови все вляжеться. Але наступного ранку, щойно я з’явилася в офісі, мені надійшов лист від керівництва компанії. У ньому від усієї команди консультантів вимагали заяв про незалежність у роботі над проєктом. На одному рядку я затрималася довше: «Якщо відповідальну за проєкт пов’язують особисті стосунки з кимось із працівників компанії, партнер має прямо повідомити, про які саме стосунки йдеться».
Я прочитала його двічі й відклала телефон. Виявилося, що я злилася менше, ніж сподівалася. Якщо в замовника виникли запитання, я відповім на них спокійно й відкрито. Не варто давати привід сприйняти мою прикрість за ознаку вини.
Я покликала Артема.
— Збери все від самого початку проєкту: договори, протоколи зустрічей, листування.
— А що сталося? — трохи здивувався він.
— Керівництво хоче перевірити, наскільки незалежно ми працювали. Мабуть, через Вадима.
— Хочеш, я спочатку поясню їм, як стоять справи?
— Ні. — Я похитала головою. — Хай самі переглянуть документи.
Артем глянув на мене й кивнув.
— Добре.
Я сіла за стіл і взялася розбирати листи, протоколи й усі розмови з представниками замовника. Самої довіри в таких справах замало: якщо мене попросять підтвердити, що ми працювали як належить, я повинна мати що пред’явити.
Близько полудня Поліна знову покликала мене до кімнати для переговорів.
— Оксано, керівництво згодне продовжити проєкт.
Я зітхнула з полегшенням.
— Добре.
— Але вони хочуть замінити всіх, хто від компанії спілкувався з вами щодо проєкту.
— Це не проблема.
Поліна сіла.
— Є ще новина. Попередній відповідальний за закупівлі подав заяву про звільнення.
Я завмерла.
— Отак одразу?
— Сьогодні вранці. Сказав, що за сімейними обставинами.
Я не стала розпитувати далі. Поліна простягнула мені теку.
— Тут новий список постачальників.
Я розгорнула теку, прочитала назву однієї з організацій і раптом побачила, що за документами її представляє та сама людина, що й іншу організацію з попередніх матеріалів. Я показала Поліні цей рядок.
— Ви це вже перевіряли?
— Ще ні.
— Тоді поки нічого не підписуй.
— Добре, — кивнула вона.
Розбиратися в проєкті ставало дедалі важче. І непокоїли мене вже не так цифри чи кадрові зміни, як відчуття, що хтось намагається заплутати справу й утягнути в неї людей, які тут ні до чого.
Удень Вадим написав: «Хочу сьогодні ввечері з тобою побачитися».
«Що сталося?»
«Щойно надійшло розпорядження про моє переведення».
«Куди?»
«До філії, в інше місто».
Новина мене приголомшила. «Надовго?»
«Я ще не знаю».
«Думаєш, через проєкт?»
«Може бути».
Я не відразу набрала відповідь: «Тоді їдь».
«Не хочу їхати. Тут робота, тут Софія».
Я подивилася на повідомлення й написала: «Із Софією зможеш бачитися на вихідних».
«Знаю».
«Тоді не хвилюйся».
Наступного повідомлення довго не було. Нарешті Вадим написав: «Боюся, ти подумаєш, що я знову вас кидаю».

















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.