Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Чоловік відвіз Оксану до її батьків заради спокою своєї матері, а Оксана після народження доньки знову взялася до роботи

Частина 13 з 32

— Ти його кохаєш?

Я опустила голову.

— Може, й так. Але це ще не означає, що мені треба повертатися.

— Знаю. А якщо колись сама захочеш повернутися, не бійся того, що скажуть люди.

Я подивилася на неї.

— Ти мене не звинувачуватимеш?

— За що?

— За те, що я помилилася у своєму виборі.

Мати лагідно всміхнулася.

— Якщо ти раз помилилася з вибором, це не означає, що маєш і далі помилятися все життя.

Я довго обмірковувала її слова. Раніше я вважала, що подорослішати — означає набратися сил і більше нікого не потребувати. З часом я зрозуміла, що треба ще з’ясувати, чого хочеш сама, що тобі дороге і з чим ти готова розлучитися. І що можна дати людині шанс, не поступаючись тим, що для тебе важливе.

Через тиждень договір щодо проєкту офіційно підписали, і команда отримала перший аванс. Побачивши, що гроші надійшли на рахунок, я відчула величезне полегшення. Річ була не в розмірі авансу. За цією сумою стояли місяці, коли я доглядала Софію і працювала допізна, а люди довкола сумнівалися, що жінка з малою дитиною здатна на багато що.

Увечері я запросила маму й Софію повечеряти не вдома.

— Щось добре сталося? — спитала мати.

— Я підписала великий договір. — Я всміхнулася.

Мати так зраділа, що всю вечерю підкладала мені їжу. Софія їла поруч і раптом сказала:

— Моя мама — найкраща.

Я розсміялася.

— Це хто тобі сказав?

— Тато.

Я завмерла. Мати глянула на мене й усміхнулася. Я знову взялася до їжі. Як пізно я почула від нього ці слова, хай навіть передала їх Софія. І все ж вони мене зворушили.

Того ж вечора зателефонував Вадим.

— Ви вже повечеряли?

— Так, Софія вже спить.

— Мені треба з тобою поговорити.

— Я слухаю.

— Я поговорив із мамою. Якщо ти вирішиш повернутися, ми житимемо окремо. — Я промовчала, і він продовжив: — Я їй прямо сказав, що не дозволю втручатися у виховання Софії.

— Як вона це сприйняла?

— Їй це не сподобалося.

— Ти не передумаєш?

— Ні. — Я заплющила очі. Вадим продовжив: — Я не хочу, щоб повторилося те, що було три роки тому.

Я не відразу знайшла, що йому сказати.

— Вадиме, якщо ти справді хочеш сім’ї, зрозумій: не можна будувати її так, щоб жінка розплачувалася за це власними стражданнями.

— Я розумію.

— І якщо ми зійдемося, я й далі працюватиму.

— Я знаю.

— І рішення ухвалюватиму сама.

— Згоден.

— І ти більше не будеш у мене на першому місці.

— Ти й не зобов’язана ставити мене на перше місце, — сказав Вадим. Я замовкла. — Тобі не треба зараз нічого відповідати, — продовжив він.

— Дякую.

— Я тільки хочу, щоб ти знала: цього разу я кажу серйозно.

Коли розмова скінчилася, я поклала телефон. За вікном було ясне нічне небо. Мені здавалося, що між нами багато чого прояснилося.

Уранці я щойно прийшла в офіс, як Поліна покликала мене до окремої кімнати для переговорів і поклала переді мною іншу теку.

— Оксано, глянь, будь ласка, перш ніж ми почнемо другий етап.

Досить було прочитати перші рядки, щоб я випросталася на стільці. Переді мною був внутрішній фінансовий звіт щодо проєкту Вадимової компанії. Роботи відставали від графіка. Кілька давніх партнерів просили змінити умови договору. Частина витрат видавалася сумнівною.

Поліна глянула на мене.

— Ти про це знала?

Я похитала головою.

— Ні.

— Ми підозрюємо, що в проєкті є внутрішні проблеми.

Я знову глянула на цифри. У ту мить я не почувалася дружиною, якій щось розповідають про чоловіка. Це було робоче завдання. Я поклала документи.

— Тут усе треба перевірити наново.

— Отож. — Поліна кивнула.

Я ще кілька разів перечитала звіт. Навіть у великому проєкті, де роботи затримувалися, мені важко було пояснити стільки незрозумілих витрат одразу. Особливо насторожували платежі другорядним постачальникам за додаткові консультації та коригування: суми зазначили, а потрібних підтвердних документів не було. Та я не провадила розслідування. Мені треба було розібратися в цифрах, і підстав видавати перші підозри за висновки я не мала. Я виписала все, що слід було з’ясувати, і передала список Поліні…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики