Чоловік умовив Оксану ділити дошлюбне майно навпіл і зажадав розлучення, але на зустріч щодо поділу вона відправила батька

На стіл лягли позовна заява, оцінка автомобіля й проєкт додаткової угоди.

— Ось папери. Спрацював твій чарівний договір, який ти змусив дочку підписати. Позов ми вже подали. Або просто зараз виплачуєш Оксані мільйон за її частку в автомобілі, або віддаєш ключі.

Максим стояв, спираючись на стіл обома руками. У вухах дзвеніло, земля йшла з-під ніг. Він розраховував отримати дорогі метри в центрі, Оксану виставити за двері. Тепер не було ні квартири, ні можливості зберегти при собі дорогоцінну машину: безмежна жадібність обернулася проти нього. Шукаючи підтримки, він повернувся до нотаріуса.

— Павле Іллічу, поясніть їм! Абсурд якийсь. Я зовсім інше мав на увазі.

Нотаріус меланхолійно поправив окуляри на переніссі.

— Умову викладено цілком ясно. На словах «усе дошлюбне майно» наполягали ви. Автомобілем до шлюбу володіли ви. Степан Андрійович вимагає рівно того, що передбачено підписаною вами угодою.

Максим ковтнув слину. Мільйона в нього не було. Крім амбіцій і порожніх кишень, за душею взагалі нічого не залишалося. Пиха зникла, і на колишнього тестя він тепер дивився благально, мнучи край модного піджака.

— Степане Андрійовичу, а не можна… анулювати договір? За обопільною згодою? Це ж жарт був, перевірка почуттів. Давайте папір розірвемо по-доброму й розійдемося.

— Ні, Максику, — відрізав батько. Веселощів у голосі більше не було. Через стіл простягнулася широка долоня. — Ключі давай. Щоб із продажем не зволікав.

— Але я на ній приїхав, — Максим завмер. — Як мені додому дістатися?

— Пішки. Для здоров’я корисно. Ключі.

Тремтячими руками Максим дістав брелок із кишені й поклав на стіл. Степан Андрійович забрав його, акуратно склав папери в портфель, защепнув замок і підвівся.

— Ти хотів із любові й за договором. Сам казав? Ну ось, отримай і розпишись. Ходімо вниз.

До виходу Максим поплентався слідом, сутулячись як побитий собака. Сходами спускався мовчки. Надворі Степан Андрійович підійшов до позашляховика й натиснув кнопку брелока. Машина привітно підморгнула фарами.

— На авторинок їдемо, ділити твоє єдине майно, — бадьоро оголосив він, сідаючи за кермо. — Продамо. Половина виторгу Оксані, на ремонт тієї самої трикімнатної. Твоя половина — на проїзний.

Із тротуару Максим дивився, як батько колишньої дружини налаштовує дзеркала його улюбленої машини. У голові металася одна гарячкова думка: знайти б тепер гроші, щоб викупити власний автомобіль в Оксани.

Увечері того самого дня Оксана пила чай на балконі й дивилася на вогні міста. Телефон сповістив про зарахування великої суми з банку. Батько не зволікав: перекупники забрали позашляховик Максима ще того самого дня, зі значною знижкою.