Життя без прикрас— Чого це ти сьогодні без свого благовірного? — запитав батько.
— Благовірний не може відірватися від телефона, — спокійно відповіла донька.
Вони сіли за стіл. Іра налила собі яблучного компоту й замислено подивилася на батька.
— Знаєш, тату, у мене стійке відчуття, що в моїй сім’ї готується якийсь переворот. Свекруха сьогодні знову намагалася командувати ремонтом, а Костя не випускає телефона з рук і бреше про меми з екскаваторами.
Батько всміхнувся, нарізаючи хліб товстими скибками.
— Люди рідко змінюються, Іро. Твій Костя хлопець непоганий, але легко піддається чужому впливу. Куди вітер подме, туди й він подасться. Ти мені ось що скажи. Вони про документи на квартиру розпитують?
— Мм. Свекруха пару разів натякала, що треба б оформити Кості постійну реєстрацію. Мовляв, не годиться господареві на пташиних правах жити. Я сказала, що мені ніколи дійти до контори.
Мати здивовано підняла брови, а батько голосно розреготався. Барсик на підвіконні розплющив одне око, оцінюючи ситуацію, і знову заснув.
— Господар, ох, сміхота.
Іра усміхнулася. Батько був тертим калачем. Коли настав час оформляти угоду щодо квартири, Костя за дивним збігом обставин поїхав на корпоративний виїзд. Батько ні слова не сказав зятеві. Він просто, як і планував, оформив нерухомість на своє ім’я. Квартира повністю належала батькові, а Іра була там лише зареєстрована. Костя, свято переконаний у тому, що житло куплене в шлюбі за подаровані тестем гроші, навіть не завдав собі клопоту перевірити документи. Йому й на думку не спадало, що хитрий тесть підстрахувався.
— Нехай поки грають у свої ігри, — промовила Іра, допиваючи компот. — У мене післязавтра відрядження до сусіднього міста на три дні. Запуск нового проєкту на виробництві. Подивимося, як вони поводитимуться, коли мене не буде вдома.
Ці три дні відрядження почалися з цирку. Коли Іра пакувала невелику дорожню сумку, Костя пурхав квартирою з грацією бегемота. Він намагався бути корисним, приносив не ті речі, плутався під ногами й сяяв, як начищений таз.
— Ти там не перепрацьовуй. Три дні — це довго, звісно, але я впораюся. Влаштую собі чоловічі вихідні. Піцу замовлю, на приставці пограю, — обіцяв Костя, проводжаючи дружину до дверей.
Іра подивилася на нього довгим непроникним поглядом.
— Грай, Костю, головне — правил не переплутай.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.