Життя без прикрасПісля того як вона пішла, він залишився біля фонтана, дивлячись на місяць у воді. У грудях стислося, немов туди після довгих років відсутності поверталося тепло.
Уночі Сальма застала його в темряві.
— Знову не спиться, пане?
— Не виходить. — Він помовчав. — Дивна вона все-таки.
— Інші не робили того, що робить вона. Для неї ви передусім людина, а вже потім шейх.
— Оце й небезпечно, — сказав він тихо. — Поруч із нею я й сам починаю вірити, що ще залишився людиною.
У своїй кімнаті Лариса тим часом писала доньці:
«Анечко, зі мною все гаразд. Робота дається нелегко, але я справляюся. Навколо — наче казка. Тільки в казках буває принц, а тут людина, у якої розбите серце. Мабуть, тому мені й не вдається піти».
Закінчивши листа, вона закрила ноутбук. За вікном шумів вітер, а на іншому кінці палацу Тарік Аль-Хатіб спав: уперше за багато місяців його сон минав без криків.
Від їхньої першої відкритої сварки минув тиждень. Тепер палац затих, ніби буря причаїлася й чекала свого часу. Лариса вже не сприймала це затишшя за спокій: мовчання господаря щоразу оберталося новим випробуванням.
На плановий ранковий огляд вона прийшла до кабінету. Тарік у строгому білому костюмі перебирав папери за масивним столом. Навіть не підводячи крижаного погляду, він оголосив:
— Відсьогодні розпорядок буде іншим, лікарко.
— Що саме ви хочете змінити?
— Приймання ліків ви більше не контролюєте.
Лариса кліпнула.
— Вибачте, пане, цього я допустити не можу.
— Я не питаю. Я наказую.
— Наказу, від якого пацієнтові стане гірше, я виконувати не буду.
Голову він підвів повільно.
— Лікарко, ви розумієте, що собі дозволяєте?
— Розумію, навіщо мене сюди запросили.
— Вам, отже, відомо, що мені потрібно? — У його очах зблиснуло.
— Мені відомо, що вам ні до чого помирати під час чергового нападу.
Тарік вийшов з-за столу й нахилився до неї, майже впритул.
— Зі мною таким тоном не розмовляють.
— А з тими, хто намагається вам допомогти, так не поводяться.
Кілька секунд мовчання дзвеніло, мов натягнута струна. Потім він різко відступив.
— Доведіть свою правоту. За сьогоднішній день відповідаєте цілком. Стане мені гірше — втратите роботу.
— Приймаю.
— І навіть не страшно? — Він примружився.
— Я не тішу себе ілюзіями.
Лариса повернулася до столу, немов більше обговорювати було нічого. Тарік уперше за довгий час не знайшов відповіді.
Напруження трималося весь день. Із кімнати він не виходив. Коли Лариса принесла обід, тарілка так і залишилася повною.
— Ви нічого не з’їли.
— Не хочеться.
— У такому разі я побуду тут, доки ви не пообідаєте.
— Яка впертість, — зауважив він холодно.
— Вона допомагає мені рятувати життя. Не лише ваше.
Кілька хвилин він мовчав, перш ніж потягнутися по ложку. Поки він їв, погляд м’якшав. За його опором Лариса дедалі виразніше бачила майже дитячу втому.
Закінчивши обід, Тарік неголосно сказав:
— Була жінка, на яку ви схожі. Її теж неможливо було змусити здатися.
— Ваша мама?
— Ні. — Він похитав головою. — Наречена.
У Лариси серце збилося з ритму. Запитати вона не встигла.
— Її більше немає, — додав Тарік.
Після цього він замовк. У кімнаті більше не пролунало ані слова.
Пізніше, уже ввечері, Лариса йшла коридором, коли її гукнули. Обернувшись, вона побачила Таріка біля балюстради: у руці він тримав келих води.
— Лікарко Ларисо, чому ви досі не поїхали? Могли ж учинити, як ваші попередниці.
— Я не звикла тікати від чужих страждань.
— Гарно звучить.
— Зате це правда.
Він наблизився на крок.
— Ви досі не зрозуміли, що я небезпечний.
— Не ви небезпечні, — м’яко заперечила вона. — Небезпечно ховатися від життя.
— А самі ви хіба не ховаєтеся? — усміхнувся він. — Що вас сюди привело: сміливість чи відчай?
— Мабуть, обидва почуття.
Він зустрів її погляд — уперше в ньому не було ні гіркоти, ні бажання кинути виклик.
— У вас багато сили. Навіть забагато для цього дому.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.