Життя без прикрасУночі за дверима знову лунали крики. Вона слухала, ледве стримуючи бажання зайти. Але без його запрошення однаково залишалася б сторонньою жінкою в білому халаті. І все ж уже відчувала: лише пацієнтом він для неї не залишиться.
Від самого ранку слуги перешіптувалися, охоронці були насторожі. Сальма мала такий вигляд, ніби чекала біди. Лариса не розуміла причини напруження, аж поки в коридорі не з’явився молодий чоловік у дорогому костюмі — Юсуф, брат Таріка.
— Ларисо, мені вже казали, що ви незвичайна жінка, — м’яко промовив він, але голос залишався холодним.
— Якщо йдеться про акцент, він у мене є, — усміхнулася вона.
— Я кажу про наполегливість. — Він помовчав, розглядаючи її. — Мій брат не терпить порушників правил.
— А я не терплю, коли через правила пацієнт сам себе губить.
Юсуф примружився.
— Сподіваєтеся переробити його?
— Ні. Хочу спробувати допомогти.
Він злегка схилив голову, ніби розглядав її під мікроскопом.
— Що ж, удачі, лікарко. Без неї тут важко.
У покоях шейх стояв біля вікна, у білому халаті, спираючись на ціпок. За важкими портьєрами вив вітер.
— Вам уже розповіли, який я нестерпний? — кинув він, не обертаючись.
— Так, пане. Навіть тікати звідси порадили.
— І ви залишилися? — усміхнувся він.
— Я дала собі слово: не піду, доки не допоможу.
Тарік обернувся. В очах відбивалося сонце — гаряче, але наче холодне зсередини.
— Збираєтеся рятувати те, що порятунку не бажає?
— Жити хочеться кожному, навіть якщо людина відмовляється собі в цьому зізнатися.
Він наблизився на крок.
— Зухвалості у вас багато. Майже починаю цінувати.
Лариса підняла підборіддя.
— Пане, я ваша лікарка. Не іграшка, залежна від вашого настрою.
Вони помовчали. Повітря ніби наелектризувалося, як перед грозою. Раптом Тарік коротко, незлобиво засміявся.
— Жінки, яка мене не боїться, я ще не зустрічав.
— Мені траплялися люди, страшніші за біль, — тихо сказала Лариса. — А ви ховаєтеся за гнівом.
Сміх обірвався.
— Досить. Починайте огляд.
Вона вимірювала тиск, перевіряла пульс, заносила результати в планшет. Він не говорив, стежив за її рухами. Коли Лариса підняла голову, їхні погляди зустрілися. На мить усе інше зникло, залишилися тільки його очі — втомлені, що берегли таємницю.
— Показники нормальні, — сказала вона, відчувши внутрішній поштовх. — Але їсти вам усе-таки потрібно.
— Їжею душу не вилікуєш, лікарко.
— Зате можна підтримати тіло. Без нього душі далеко не зайти.
— Ще й філософиня, — усміхнувся він. — Тепер зрозуміло, чому інші лікарі повтікали.
— Я не втечу.
Тарік ступив так близько, що вона відчула його подих.
— Упевнені? Учора одна з моїх няньок зізналася, що чула мої крики уві сні. А ви чули, лікарко? — Лариса мовчала. — Чули? — повторив він тихо, з небезпечною інтонацією.
— Так. Соромитися тут нічого. Ховатися від болю значно страшніше.
Рука стиснула ціпок, обличчя спохмурніло.
— Знали б ви, від чого я ховаюся, першою втекли б звідси.
— Розкажіть. Можливо, після цього я зовсім не захочу йти.
Він різко відвернувся.
— Можете йти.
— Ні. Спершу закінчу огляд.
Тарік завмер.
— Ви гадки не маєте, з ким затіяли гру, — сказав він майже пошепки.
— А ви самі давно грали? — запитала Лариса з легкою усмішкою.
Він обернувся з чимось схожим на подив у погляді — і засміявся. Глибоко, незвично, від душі.
Біля дверей Сальма ледь не впустила тацю. Багато років минуло відтоді, як їй доводилося чути такий сміх.
— Гаразд, лікарко, — сказав Тарік, повертаючись у крісло. — Поступаюся вам. Сьогодні ваша перемога.
Лариса опустила очі, ховаючи усмішку.
— Але я не грала.
— Дарма. З грою жити цікавіше.
Вийшовши, вона відчула тремтіння в колінах. Його викликав не страх, а сила, що йшла від нього. Така людина здатна за власним бажанням знищити будь-кого — або врятувати.
У коридорі на неї чекала Сальма.
— Вам вдалося неможливе, лікарко. Він сміявся.
— Отже, надія ще є, — тихо відповіла Лариса.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.