Життя без прикрас— Я, Максим Павлович Бондар, хочу скасувати довіреність на ім’я моєї матері. Своєю часткою в батьковій фірмі керуватиму сам. І рішення ухвалюватиму теж сам.
Нотаріуска трохи помовчала й кивнула.
— Так, ви розумієте, що робите. — Вона підсунула клавіатуру. — Посвідчу скасування і внесу відомості до реєстру. Повідомлення надішлемо Оксані Петрівні й товариству. Від цієї миті представляти вас за цією довіреністю вона не має права.
Іра стежила, як рухається його ліва рука. На папері з’явилися рівні літери: «Бондар МП». Уперше за шість років він підписувався власним ім’ям.
У цей самий час, за дев’ять тисяч кілометрів від них, Марина Коваленко поставила келих на столик готельної веранди над океаном. Денисові дісталася усмішка, від якої її ділові партнери нерідко відчували холод усередині.
— Котику, вирішила: більше не ховаємося. Зараз подамо заяву онлайн, виберемо дату. Наприкінці місяця розпишемося в столиці. Ти згоден?
Денис так і залишився з виделкою в руці. Уже майже тиждень у всіх документах він значився чоловіком Ірини Олексіївни Ткач. Другу заяву система не пропустить: у реєстрі відразу виявиться чинний шлюб. Зареєструвати ще один не можна, а Марина завжди дочитувала документи.
— Звісно, згоден, — відповів він із найширшою усмішкою, на яку був здатний. — Давай тільки повернемося й займемося. У мене телефон розрядився. Та й навіщо такий поспіх?
Марина злегка примружилася. Нічого не сказала, але вперше Денис помітив, наскільки пильно вона його розглядає. Тут задзвонив його нібито розряджений телефон. На екрані висвітилося: «Мама». Він відійшов до поручнів.
— Щойно отримала повідомлення від нотаріуса, — сказала Оксана Петрівна сухим, здавленим голосом, у якому не залишилося звичної медової м’якості. — Максим сам скасував довіреність. Лісовський вимагає повернути аванс. Савчук уночі поїхав ні з чим. А твоя дружина, Дениску, із самого початку знала, кого їй поставили поруч. — Після паузи вона додала: — Усе кидай і негайно повертайся.
Денис прилетів у п’ятницю, на день раніше за оголошену суботу. Увечері його машина зупинилася біля бабусиної хвіртки. Іра побачила його з вікна: засмаглий, у світлій лляній сорочці, з дорогою сумкою на плечі, він крокував так, ніби повернувся зі звичайного відрядження. Ні болю, ні хвилювання вона не відчула — лише спокійну цікавість перед непростою, але зрозумілою розмовою.
Максим стояв біля пічки. Від кроків на ґанку він увесь напружився — Іра бачила, як тіло звично відгукнулося на наближення брата. Денис увійшов, не постукавши. Оглянув старий буфет, стружку біля порога, розкладені на столі креслення. На Максимові його погляд затримався.
— Привіт, братику. Ну що, награвся? — усмішка в нього була недобра. — Збирайся. І машина, і мати на тебе чекають. Усе, твоя зміна скінчилася.
Максим залишився на місці. Торкнувся зап’ястка, видихнув і, не відводячи погляду від брата, голосно промовив:
— Ні.
Денис кліпнув — схоже, вперше почув від нього це слово вголос. Короткий смішок вийшов невпевненим. Але, повернувшись до Іри, він уже мав інший вигляд: винуватий, ніжний, закоханий наречений.
— Ірочко, розумію, ти сердишся. Треба було відразу тобі пояснити. Усе придумала мама, я заперечував. Але обставини, угода… Я все виправлю, обіцяю. Бачиш, я повернувся до тебе.
Він наблизився на крок. Іра без слів поклала перед ним телефон екраном догори. На фотографії з реєстрації над розгорнутою книгою були дві руки; підпис виводила ліва.
— Денисе, ти ж правша. А той, хто того дня стояв поруч зі мною, розписався лівою рукою.
Поки він розглядав знімок, обличчя його темнішало.
— Ти все знала. З першої хвилини знала! — Голос став гучнішим. — Та ти сама співучасниця! Розумієш узагалі, що накоїла? Свідомо вийшла заміж за підставну людину. Я заяву на тебе подам!
— Подавай. Тільки поясни спочатку, чому під час реєстрації тебе вже не було в країні, а перед вильотом ти сидів із Мариною Коваленко в бізнес-залі аеропорту. Підміну влаштувала не я. Не я відправляла твого брата розписуватися, погрожуючи лікарнею. І не я нагадувала йому, як Савчук за ним скучив.
Вона ввімкнула запис. Кімнату заповнив веселий голос Дениса з плюскотом води на задньому плані:
— Ця дурепа вперлася.
Денис кинувся до телефона. Іра навіть не відступила.
— В адвокатки копія ще з вівторка.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.