Життя без прикрасШеф перестав усміхатися.
— Вибачте, я не зовсім вас розумію.
— Спеції тут саме ті, які потрібні, і нічого зайвого. М’ясо приготоване напрочуд точно. А цей соус… Він нагадує про людину, якої я багато років не бачив. Самою лише професійною вправністю такого не досягти. У цю їжу вкладено спогади.
Степан збирався заперечити, але Максим уже звертався до керівника:
— Зберіть усіх, хто сьогодні працював на кухні. Нехай вийдуть сюди. Мені потрібна правда.
Валерій Ігорович зблід. Помилка когось із працівників могла занапастити весь вечір, а разом із ним — вигідний для ресторану контракт. Невдовзі кухарі й помічники зібралися біля кухонних дверей. Ніхто не говорив: усі чекали пояснень.
Однієї дівчини серед них не було. Юлія Комарова ще прибирала порожній посуд у сусідній залі. Невисока зарплата офіціантки, непомітна робота — багаті відвідувачі майже нічого про неї не знали. Тим паче ніхто не здогадувався про кулінарний талант, який допомогла їй розвинути мати.
Розпорядження керівника зупинило Юлію біля кухні. Вона зрозуміла, через яку страву зібрали працівників, і серце закалатало швидше.
— Юліє, чому ти тут? — помітив її Валерій Ігорович. — Негайно повертайся до роботи.
Вона залишилася на місці. Максим звернув увагу на її нерішучість і придивився пильніше.
— Підійдіть, дівчино. Вам відомо, хто приготував цю страву?
Юлія глянула спершу на шефа, потім на керівника. Обоє ніби застерігали її: мовчи. Але далі приховувати правду вона не могла. Глибоко вдихнувши, вона вийшла вперед.
— Я її приготувала.
Максим повільно підвівся.
— Ви?
Юлія кивнула, так і не наважившись підвести очі. За столом кілька гостей здивовано перезирнулися. Степан Віталійович зблід від обурення, а Максим помовчав, перш ніж заговорити знову:
— У кого ви навчилися так готувати? Ця страва має смак їжі, яку готувала моя мати.
Від запитання в Юлії перехопило подих. Вона стиснула білий рушник; здавалося, тепер на неї дивляться всі до одного. Кілька хвилин тому її майже не помічали, а зараз найвпливовіші люди міста чекали на її відповідь.
— То хто вас навчив? — повторив Максим Дорош, не зводячи з неї очей.
— Мама, — неголосно сказала Юлія. — За її словами, цей рецепт здавна передавався в нашій родині. Я з дитинства так готую. Навіть на думку не спадало, що це може зацікавити людину вашого становища.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.